приватним особам. Ще однією особливістю розвитку економіки Японії наприкінці ХІХ ст. стали дзайбацу — торговці, які мали капітал ще в дореформений період. Найвідомішими були Міцуї, Міцубісі, Фурукава, Ясуда. Поступово цей термін почав означати монопольні фінансово-промислові групи. Також японська промисловість відрізнялася від інших суспільно-промисловими відносинами — суспільні відносини переносилися на виробництво. Синтоїзм та буддизм, які були поширені в Японії, передбачають шанобливе ставлення до старших, до керівників, тому промислові відносини, які формувалися, враховували саме ці особливості.
На початку ХVІІ ст. владу в Японії захопив сегун Токугава Ієясу (сегун — найвища військова посада в домодержній Японії, голова самурайського уряду). Він відсторонив від влади імператора (проте не стратив його) і поселив його із сім’єю в місті Кіото. Так завершився період феодальної роздробленості, у країні запанував період сегунату, коли імператор мав владу, але не правив, а сегун правив, але не мав влади. Практично імператор став релігійним символом країни.
Японія мала розвинуту для того часу економіку, але після прийняття рішення про «закриття країни», зв’язки із зовнішнім світом припинилися. Лише голландці отримали право торгувати з японськими купцями, але тільки в порту Нагасакі.
Ізоляція країни від зовнішнього світу була здійснена з метою збереження давніх традицій. Християнство, яке поширювалося в Японії, було заборонено, а храми знищені. Практично державною релігією став синтоїзм.
Японія розташовувалася повз торговельних шляхів, і політика ізоляціонізму не дозволяла розвиватися міжнародним зв’язкам. Проте США почали виявляти свій інтерес до країни. Конгрес США в 1845 р. надав повноваження президенту для встановлення дипломатичних зв’язків, однак Японія відповіла відмовою. Тоді США спрямували військовий флот для підкріплення свого звернення. У 1853 р. командор М. К. Перрі, який очолював американську ескадру, вручив офіційного листа від президента США з вимогою відкрити країну.
Наступного року дев’ять американських бойових кораблів прибули до Японії за відповіддю, і сегун був змушений підписати японо-американський договір про відкриття американського консульства та дозвіл торгівлі в портах Сімода і Хокадате. Невдовзі аналогічні договори були підписані з Великою Британією, Голландією, Францією. У 1855 р. російський адмірал Путятін також уклав російсько-японський договір.
Answers & Comments
Ответ:
приватним особам. Ще однією особливістю розвитку економіки Японії наприкінці ХІХ ст. стали дзайбацу — торговці, які мали капітал ще в дореформений період. Найвідомішими були Міцуї, Міцубісі, Фурукава, Ясуда. Поступово цей термін почав означати монопольні фінансово-промислові групи. Також японська промисловість відрізнялася від інших суспільно-промисловими відносинами — суспільні відносини переносилися на виробництво. Синтоїзм та буддизм, які були поширені в Японії, передбачають шанобливе ставлення до старших, до керівників, тому промислові відносини, які формувалися, враховували саме ці особливості.
Объяснение:
ну как-то так
Verified answer
Відповідь:
На початку ХVІІ ст. владу в Японії захопив сегун Токугава Ієясу (сегун — найвища військова посада в домодержній Японії, голова самурайського уряду). Він відсторонив від влади імператора (проте не стратив його) і поселив його із сім’єю в місті Кіото. Так завершився період феодальної роздробленості, у країні запанував період сегунату, коли імператор мав владу, але не правив, а сегун правив, але не мав влади. Практично імператор став релігійним символом країни.
Японія мала розвинуту для того часу економіку, але після прийняття рішення про «закриття країни», зв’язки із зовнішнім світом припинилися. Лише голландці отримали право торгувати з японськими купцями, але тільки в порту Нагасакі.
Ізоляція країни від зовнішнього світу була здійснена з метою збереження давніх традицій. Християнство, яке поширювалося в Японії, було заборонено, а храми знищені. Практично державною релігією став синтоїзм.
Японія розташовувалася повз торговельних шляхів, і політика ізоляціонізму не дозволяла розвиватися міжнародним зв’язкам. Проте США почали виявляти свій інтерес до країни. Конгрес США в 1845 р. надав повноваження президенту для встановлення дипломатичних зв’язків, однак Японія відповіла відмовою. Тоді США спрямували військовий флот для підкріплення свого звернення. У 1853 р. командор М. К. Перрі, який очолював американську ескадру, вручив офіційного листа від президента США з вимогою відкрити країну.
Наступного року дев’ять американських бойових кораблів прибули до Японії за відповіддю, і сегун був змушений підписати японо-американський договір про відкриття американського консульства та дозвіл торгівлі в портах Сімода і Хокадате. Невдовзі аналогічні договори були підписані з Великою Британією, Голландією, Францією. У 1855 р. російський адмірал Путятін також уклав російсько-японський договір.
Пояснення: