Літературна мова та національна мова є двома концепціями, які можуть мати певну перетинку, але вони мають свої відмінності та схожості. Ось деякі з них:

Літературна мова:

Стандартизована форма: Літературна мова - це найвищий ступінь стандартизації мови, що використовується в літературних текстах, офіційних документах, наукових працях та інших формальних комунікаціях. Вона часто регулюється правописними та граматичними нормами.

Формальна лексика та граматика: Літературна мова зазвичай використовує більш формальну лексику та граматику, порівняно з національною мовою. Це включає в себе використання вишуканих слів, архаїчних конструкцій і т. д.

Високий рівень культури: Літературна мова часто пов'язана з високим рівнем культури і освіти, і вона може вимагати спеціалізованих знань для повного розуміння.

Національна мова:

Мова повсякденного спілкування: Національна мова - це мова, якою говорять люди у повсякденному житті. Вона є більш інформальною і використовується у розмовній мові, сімейних обговореннях, розвагах і т. д.

Більша варіабельність: Національна мова може бути більш варіабельною, оскільки вона часто відображає діалекти, мовні особливості та вирази, характерні для певного регіону або соціокультурного середовища.

Мовлення зазвичай більш спонтанне: У національній мові можливо використовувати діалектичні різниці, а також вирази та відомості, які не завжди дотримуються стандартних літературних норм.

Схожості між літературною та національною мовою включають той факт, що вони в основному базуються на тій самій лексиці і граматиці. Літературна мова може бути одним із варіантів національної мови, але вона відрізняється своєю формальністю та стандартизацією. Обидві мови є важливими аспектами мовного розвитку та культури кожного народу, і вони використовуються в різних контекстах і для різних цілей.