Ответ:Рис. 1. Трипілля-Кукутень раннього – початку середнього етапів. За [8]

I – Ранній етап: а – район утворення культури; II – початок середнього етапу: б –

верхньодністерська культура, в – середньобузька група, г – східний ареал культури. III – культура

Болгар-Алдень. IV – Дніпро-Донецька культура.

і виходять до Середнього Дністра, а згодом на Південний Буг та в БугоДніпровське межиріччя. Відірвавшись від основного масиву населення та

втративши безпосередні зв’язки з ним, вони змогли зберегли традицію

виготовлення заглибленого посуду [8, c. 35]. У цей період спостерігаються зв’язки

Кукутень-Трипілля із спільнотами Гумельниця, Петрешти, Середній Стог ІІ та

культурою білої кераміки з розписом групи Злота. В процесі переміщення

трипільців за Дністер відбувається вдосконалення металообробки, високого рівня

набуває гончарство та обробка кременю [11, c. 212]. На цьому етапі розвитку

завершується процес формування більш-менш єдиного ранньотрипільського

етномасиву між Дністром і Дніпром. Таким чином, носії трипільської культури

завершують асиміляцію місцевих неолітичних племен, що у подальшому

посприяли зародженню певних локально-територіальних відмінностей.

Вони стали передумовою появи пам’яток борисівського типу (Шкуринці,

Степанівка, Іваньки І, Плисків-Чернявка) [9, с. 234, 236].

Археологічною ознакою переходу від раннього до середнього етапу є поява

в керамічному комплексі посуду з розписом. Технологія приживалася серед

племен поступово, але переважала лише у племен Попруття і Подністер’я.

Племена, що жили між Південним Бугом та Дніпром (так званої першої хвилі

розселення) не сприймали це нововведення і продовжували ранньотрипільські

9

традиції. Таке розмежування спонукало виділяти два культурні ареали в культурі

Трипілля-Кукутень – західний і східний. Але з новими хвилями розселення

традиція розписного посуду все ж таки розповсюдилася майже по всьому

трипільсько-кукутенському ареалі [8, c. 36].

Під час середнього періоду розвитку трипільської культури, що тривав з

другої половини V тис. до н. е. до перших століть IV тис. до н. е., під іноетнічним

впливом, простежується створення окремих етнічних спільностей трипільської

цивілізації, представленої археологічними локально-хронологічними

угрупованнями. Етнографічний Трипільсько-Кукутенський район вже складався з

кількох етнічних спільностей. Від Трипілля ВІ до Трипілля СІ утворюється такі

етнічні спільності: верхньодністерська (представлена пам’ятками типу Незвисько

ІІ, заліщицька, шипенецька, локально-хронологічні групи та пам’ятки

кошилівського типу); середньодністерська (належать пам’ятки солонченської і

петренської групи та раковецького типу); бугодністерська утворена в результаті

поєднання традицій середньодністерської та верхньодністерської спільноти та

місцевого населення Тису на етапі ВІ-ВІІ (входять пам’ятки типу Кліщів,

Немирівка, Ворошилівка, чечельницької локально-хронологічної групи); бугодніпровська утворена на основі пам’яток етапу ВІІ Раковець і Миропілля, що

належать до трипільсько-кукутенського та трипільсько-прекукутенського

етнографічного районів (увійшли пам’ятки володимирівської, небелівської,

томашівської та канівської локально-хронологічних груп Трипілля ВІІ-СІ) [1, c.

353].

Наступна хвиля розселення племен у Дністерсько-Бузькому межиріччі

припадає на період ВІ-ВІІ. Внаслідок цього відбувається злиття місцевого

східного ареалу трипільського населення із міграційними потоками західного, що

рухалися північним (заліщицькі общини) та південним (солонченські племена)

шляхами. Внаслідок їх об’єднання із борисівською групою пам’яток у Середньому

Побужжі утворилися пам’ятки типу Кліщів, яких у цьому регіоні незначна

кількість. На думку С.О. Гусєва такі групи, що увібрали в себе деякі елементи

традицій місцевого населення, є розвідниками-посередниками між заходом та

сходом Трипільсько-Кукутенської спільноти.

Згодом відбувається проникнення найбільш масової третьої хвилі у Середнє

Побужжя в період ВІІ (рис. 2). Ці переселенці, на відміну від двох попередніх

хвиль, прийшли не з Середнього Дністра, а з Верхнього Подністер’я. Таким

чином, вони принесли на нову територію не лише монохромну розписну кераміку,

а й спричинили переорієнтацію видобутку крем’янистої сировини із родовищ