Verified answer

Ответ:Ответ:СВІТУФантастичні й напівфантастичні оповідання передують тому, що можна назвати історією. По-грецькому historia — це розпитування, дослідження, розвідування, оповідання про події, розповідь, історія (в сучасному розумінні) і, взагалі, наука, знання.Фантастичні оповідання про виникнення світу, народження богів, появу людей на землі, про початки культури — вміння використовувати і добувати вогонь, про стосунки людей і тварин, про всякі чудеса, про все «надприродне» — це міфи, що в своїй сукупності складають міфологію. Коли йдеться про первісний, донауковий світогляд далеких предків сучасного людства, то цей світогляд можна назвати «міфологічним». Між поетичним і міфологічним світосприйманням багато спільного. Для обох є характерними метафори. Проте, якщо в поезії метафора — це просто вияв образного мислення, зближення явищ за якимись їхніми ознаками, в міфології схожі явища не зближуються, а ототожнюються. Серед ночі на безхмарному небі чітко вимальовується Молочний, або Чумацький, шлях. Уже в самих наших назвах виявляється метафора.Давньогрецький міф пояснює: коли в Алкмени, жінки тірінфського владаря Амфітріона, народилися близнята — Іфікл від Амфітріона і Геракл від самого Зевса, — Гера, божественна Зевсова дружина, хотіла нагодувати своїм молоком дітей Алкмени, але, довідавшись про зраду свого чоловіка, відірвала маленького Геракла від грудей і її молоко потекло небом з Олімпу на землю. Це було виникнення Молочного шляху (по-грецькому галаксіас, а звідси і назва Галактика). Якщо райдугу (веселку) можна порівняти з мостом, що сполучає небо і землю, то в міфі вона стає справжнім мостом. Якщо її порівнюють із змієм, то в міфі вона — справжній змій. У давніх греків веселка, сполучаючи небо — країну богів — із землею — країною людей, — була вісницею богів Ірідою. Морські хвилі не просто уподібнюються живим істотам, а стають морськими божествами — нереїдами, дочками одного з богів моря — Нерея, або океанідами, дочками іншого морського бога — Океана (за уявленням давніх греків, Океан — це велика ріка, що обтікає всю землю, весь суходіл).Звідки походять живі істоти? Птахи вилуплюються з яєць... У первісних людей з’являється думка: все живе — з яйця. Мабуть, і весь усесвіт — з початкового яйця? В багатьох космогонічних міфах саме так розповідається про початок світу. У прихильників релігії Орфея (орфіків) існував міф про народження з світового яйця, яке плавало в морі, творця світу Фанеса, що сяяв, як сонце. Треба зауважити, що всі нам відомі етноси мали міфи про початок світу, про його виникнення, про його, сказати б, народження, але далеко не всі мають міфи про можливий кінець світу, про якусь кінцеву катастрофу. Є такі міфи в давніх германців, у давніх ацтеків, у давніх індійців, є в християнській релігії («страшний суд»). У давніх греків і римлян таких міфів не було, хоч існували міфи про світові катастрофи («катаклізм», або «всесвітній потоп»). У більшості космогонічних міфів — міфів про виникнення світу — цей процес уявляється в такому порядку: спершу був «Хаос» («світова безодня»), де не існувало жодного ладу, згодом утворилися небо і земля («суходіл», на відміну від первісного всесвітнього моря), після цього — сонце («світло»), місяць і зорі, після них — рослини і тварини, нарешті перші люди («прапрапредки») і все, що створили люди, їхня матеріальна культура.В грецькій міфології космогонія пов’язується з теогонією, з міфом про народження чи походження богів та інших надприродних істот. Так, у найдавнішому міфологічному творі, в «Теогонії» Гесіода, розповідається про те, що насамперед виник Хаос (щось протилежне до світового ладу — до Космосу), який, не маючи певної форми, посідав властивості живої істоти. Водночас із ним виникла Гея — уособлення землі, богиня-Земля, фундамент майбутнього космосу, а всередині Геї утворюється порожнява передвічного мороку — Тартар. Разом із ними з’являється Ерос, «найпрекрасніший із безсмертних богів, який звільняє від смутку всіх богів і всіх людей», а крім того, «перемагає в грудях і розум, і розсудливу раду». Його поява необхідна для перетворення передвічного Хаосу на Космос, світовий лад, для запровадження гармонії в ще безладному світі. Ерос поділяє стихії на чоловічі та жіночі, запалює їх коханням одну до одної. Виникає кохання як запорука життєдайної творчості світових стихій.Первісний Хаос дає початок Еребові і Нікті (уособлення ночі, богині ночі). Ереб і Нікта — стихії темряви, які виникли до появи Світла, мусять відступити перед ним. Від шлюбу Ереба і Нікти народжуються Ефір (по-грецькому Айтер, чисте горішнє повітря, що здіймається над Аером

Объяснение: