Ліричний герой: ліричний герой пишається своїм народом, своєю батьківщиною за її волелюбність, її честь, її славу.
Художні засоби «Моє серце в верховині»: Епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо. Метафори: «Моє серце в верховині і душа моя, Моя дума в верховині соколом буя, Моя мрія в гори лине наздогін вітрам». Персоніфікації: «Прощавайте, сині гори, білії сніги, Прощавайте, темні звори й світлії луги! Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!», «Будь здорова, верховино, любий рідний край». Нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги». Інверсія: «іду я на чужину». Анафора: «моє», «моя», «прощавайте». Використовується для підсилення головної думки твору. Антитеза: рідний край — чужина. Підкреслює любов до батьківщини.
Ліричний герой цього вірша добре знає свій край. Гуляючи відомими стежками високих гір, мріє про визволення рідного краю, любов до рідного краю переповнює серце героя і самого поета почуттям вольності, свободи, патріотизму.
Answers & Comments
Ответ:
Тема: зображення краси природи рідної Шотландії.
Ідея: любові до батьківщини
Рік написання — 1789 р.
Ліричний герой: ліричний герой пишається своїм народом, своєю батьківщиною за її волелюбність, її честь, її славу.
Художні засоби «Моє серце в верховині»: Епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо. Метафори: «Моє серце в верховині і душа моя, Моя дума в верховині соколом буя, Моя мрія в гори лине наздогін вітрам». Персоніфікації: «Прощавайте, сині гори, білії сніги, Прощавайте, темні звори й світлії луги! Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!», «Будь здорова, верховино, любий рідний край». Нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги». Інверсія: «іду я на чужину». Анафора: «моє», «моя», «прощавайте». Використовується для підсилення головної думки твору. Антитеза: рідний край — чужина. Підкреслює любов до батьківщини.
Автор – Роберт Бернс
Рік написання – 1789 р.
Жанр – вірш
Лірика – патріотична
Тема – Любов до рідного краю.
Ідея – вічний зв’язок людини з природою і Батьківщиною
Поезія Роберта Бернса розповідає про відданість рідній землі, про тугу людини, яка до кінця лишилася вірною покликанню серця.
Художні засоби «Моє серце в верховині»
Епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо.
Метафори: «Моє серце в верховині і душа моя, Моя дума в верховині соколом буя, Моя мрія в гори лине наздогін вітрам».
Персоніфікації: «Прощавайте, сині гори, білії сніги, Прощавайте, темні звори й світлії луги! Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!», «Будь здорова, верховино, любий рідний край».
Нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги». Інверсія: «іду я на чужину»
Для поезії моє серце в верховині характерне використання традицій фольклору
Фольклорні елементи у вірші:
Повтори: прощавайте, моя, моє.
Постійні епітети: білії сніги, світлії луги, тіняві гаї, буйні ріки, любий рідний край.
Традиційні образи: дума соколом буя, мрія лине.
Ліричний герой цього вірша добре знає свій край. Гуляючи відомими стежками високих гір, мріє про визволення рідного краю, любов до рідного краю переповнює серце героя і самого поета почуттям вольності, свободи, патріотизму.