прошарок суспільства в Стародавньому Єгипті — виконувачі обов'язків релігійного культу. В столиці кожної провінції, ному, стояв її головний храм, де група жерців, які присвятили себе службі богам ному, здійснювала свої обряди. Єгипетські жерці здебільшого звалися «аб» (чистий), «хен нетер» (слуга бога, пророк, як розуміли греки).У Стародавньому Єгипті в кожному номі існували колегії жерців, які служили культу богів цього ному. Колегії мали різні погляди на богів-учасників пантеону, верховних богів. Фактично в кожному номі існувала своя релігія, що поділяла з іншими номами основні ідеї та імена божеств. Часом жерці були змушені робити поступки вірі народних мас і допускати культи богів, яким поклоняється народ, особливо через переселенння єгиптян між провінціями.
При храмах служило зазвичай 5-10 жерців, крім них існували особи, котрі виконували жрецькі обов'язки на місцях. Окремі групи таких осіб виступали світськими адміністраторами. Навчання для отримання жрецького сану було серйозним і важким. Якщо судити з кар'єри верховного жерця Бакенхонса — епохи Рамсеса II, навчання починалося, коли майбутньому жерцеві було чотири роки, а закінчувалося до двадцяти років. Фараон чи його наближені сам міг бути жерцем при найвизначніших святинях, проте не отримував керівництва над усім жрецтвом.
Жерці вищих санів отримували титул Ур — «високий, піднесений». Наприклад, головний лікар-жрець в Саїсі носив титул Ур Сену; вищий жрець в Іунуназивався Ур Маа — «великий провидець»; вища жриця в Іуну мала ім'я Ур-т Текхент, а жриця в Бубастисі — Ур-т Ра.
Окремою групою жерців були служителі Пер Нетер — «служителі храму». Завідувачем майном храму був жрець Мер, в обов'язки якого входили: облік храмового майна, контроль за обробкою храмових полів, постачання продуктами, а також підготовка всього необхідного для храмової служби.
Особливу позицію займали жерці Кхер Хеб — вони виконували обов'язки храмових писарів і були хранителями священних книг. Вони відповідали за копіювання та збереження сувоїв храмової бібліотеки. Кхер Хеб також шанувалися як хранителі слів силиі їх правильної вимови.
Як зазначає Геродот, для стародавніх єгиптян важливу роль відігравала чистота — не тільки чистота душі, а й тіла. «Щоб служити богу, потрібно бути чистим» — говорили в часи фараонів. Згідно з традиціями всі служителі храму були зобов'язані здійснювати чотири омовіння на добу — вранці, опівдні, ввечері й опівночі. Жрець Аб — що перекладається як «чистий» відповідав за очищення храму. У період роботи в храмі він не міг бути одружений. Аб стежив за чистотою приміщень, одягу і своєчасною подачею в храм води. В обов'язки Аба так само входило окропляти водою тих, входить до храму.
Функції священика і проповідника виконував Хен Нетер — «слуга бога» або «пророк бога». Він проводив храмові служби й читав проповіді, нагадуючи вірянам про релігійні заповіді й божественні закони. У Хем Нетер громадяни Єгипту вчилися знанню божественного «Мекхі Нетер».
Answers & Comments
прошарок суспільства в Стародавньому Єгипті — виконувачі обов'язків релігійного культу. В столиці кожної провінції, ному, стояв її головний храм, де група жерців, які присвятили себе службі богам ному, здійснювала свої обряди. Єгипетські жерці здебільшого звалися «аб» (чистий), «хен нетер» (слуга бога, пророк, як розуміли греки).У Стародавньому Єгипті в кожному номі існували колегії жерців, які служили культу богів цього ному. Колегії мали різні погляди на богів-учасників пантеону, верховних богів. Фактично в кожному номі існувала своя релігія, що поділяла з іншими номами основні ідеї та імена божеств. Часом жерці були змушені робити поступки вірі народних мас і допускати культи богів, яким поклоняється народ, особливо через переселенння єгиптян між провінціями.
При храмах служило зазвичай 5-10 жерців, крім них існували особи, котрі виконували жрецькі обов'язки на місцях. Окремі групи таких осіб виступали світськими адміністраторами. Навчання для отримання жрецького сану було серйозним і важким. Якщо судити з кар'єри верховного жерця Бакенхонса — епохи Рамсеса II, навчання починалося, коли майбутньому жерцеві було чотири роки, а закінчувалося до двадцяти років. Фараон чи його наближені сам міг бути жерцем при найвизначніших святинях, проте не отримував керівництва над усім жрецтвом.
Жерці вищих санів отримували титул Ур — «високий, піднесений». Наприклад, головний лікар-жрець в Саїсі носив титул Ур Сену; вищий жрець в Іунуназивався Ур Маа — «великий провидець»; вища жриця в Іуну мала ім'я Ур-т Текхент, а жриця в Бубастисі — Ур-т Ра.
Окремою групою жерців були служителі Пер Нетер — «служителі храму». Завідувачем майном храму був жрець Мер, в обов'язки якого входили: облік храмового майна, контроль за обробкою храмових полів, постачання продуктами, а також підготовка всього необхідного для храмової служби.
Особливу позицію займали жерці Кхер Хеб — вони виконували обов'язки храмових писарів і були хранителями священних книг. Вони відповідали за копіювання та збереження сувоїв храмової бібліотеки. Кхер Хеб також шанувалися як хранителі слів силиі їх правильної вимови.
Як зазначає Геродот, для стародавніх єгиптян важливу роль відігравала чистота — не тільки чистота душі, а й тіла. «Щоб служити богу, потрібно бути чистим» — говорили в часи фараонів. Згідно з традиціями всі служителі храму були зобов'язані здійснювати чотири омовіння на добу — вранці, опівдні, ввечері й опівночі. Жрець Аб — що перекладається як «чистий» відповідав за очищення храму. У період роботи в храмі він не міг бути одружений. Аб стежив за чистотою приміщень, одягу і своєчасною подачею в храм води. В обов'язки Аба так само входило окропляти водою тих, входить до храму.
Функції священика і проповідника виконував Хен Нетер — «слуга бога» або «пророк бога». Він проводив храмові служби й читав проповіді, нагадуючи вірянам про релігійні заповіді й божественні закони. У Хем Нетер громадяни Єгипту вчилися знанню божественного «Мекхі Нетер».