Ответ:У давнину, коли людина тільки з’явилася на нашій планеті, вона жила в оточенні природи. І, як на мене, була дуже щасливою. Люди тоді існували в гармонії з навколишнім світом, вони дихали чистим повітрям, купалися у прозорій воді та їли здорову натуральну їжу.

Розвиток цивілізації, з одного боку, зробив людей менш уразливими перед навколишнім середовищем, захистивши їх від хижаків, стихійних лих та хвороб. З іншого боку, ми самі поклали себе в кам’яні джунглі, з яких тепер поспішаємо втекти за першої ж нагоди, щоб вирватися на природу.

Але куточків дикої природи у світі залишилося не так багато. Поруч із містами дуже складно відшукати чисте озеро чи лісову смугу, не порізану автомобільними дорогами. І якщо вдається хоча б на кілька днів вирушити в похід, прогулятися заповідними стежками, піднятися на вершину гори та подивитися на зірки, лежачи в густій ​​траві, то це велике щастя.

Перебування на природі дозволяє нам відновити сили і упорядкувати свої думки. У місті так не вистачає тиші, а тут скрізь панує спокій. Дерева легко погойдуються на вітрі, а тварини спокійно займаються своїми справами: добувають їжу, дрімають у тіні, перемовляються, змагаються та граються один з одним.

Цей світ зовсім не схожий на світ людей, тому спостерігати за спокійним лісовим життям особливо приємно. Приємно відчути єдність із природою та заповнити все те, що ми втратили, відірвавшись від неї та сховавшись за стінами своїх будинків.

Природа потрібна нам, але вона гине в людських руках, які забруднюють її та зношують її ресурси. Тому, щоб у майбутньому не прогаяти можливості повернутися до свого коріння, люди обов’язково повинні піклуватися про навколишній світ.

Объяснение: