Народилася Галина Миколаївна 12 серпня 1951 року у м. БердянськуЗапорізької області. 1964 року сім'я переїхала в селище Середнє наУжгородщині. Дитинство і юність майбутньої письменниці були радісними іспокійними. Вона добре вчилася в школі, мала веселий характер, почуттягумору і... не збиралась бути письменницею.Батько Галини Миколаївни за фахом був агрономом, і його разом ізсім'єю направили у Донецьку область працювати на дослідній виноградарнійстанції. Але Галину Миколаївну завжди тягнуло на Закарпаття, туди, депройшло її дитинство.Своє перше знайомство з книжкою Галина Миколаївна запам'ятала навсе життя. Це сталося у день її народження, коли мама зробила малійГалинці диво-подарунок — збірку «Українські народні казки», яка сталадля неї «і букварем, і розвагою, і цілим новим світом».Один з перших спогадів дитинства: мама клопоче біля плити — варитьборщ, а Галинка тягне стільчик, щоб сісти біля її ніг, і просить: «Мамо,читай «Падав сніг». Перший цей віршик Платона Воронька, якому їїнавчила мама, — був найулюбленішим, а перша книжка, яку їй подарували —«Українські народні казки» — як зараз перед очима. Читати почала з п'ятироків, як розповідає мама. І тоді ж батьки передплатили дитячі журнали —усі, що тоді виходили. Читала дівчинка дуже багато, шкільнийбібліотекар спочатку навіть змушувала її переказувати книжки, — вона невірила, що Галя так швидко повертає їх прочитаними.Довгими зимовими вечорами Галина читала старенький «Кобзар». Дужелюбила «Морську чайку» Юрія Збанацького, «Першокласницю» Євгенія Шварца вперекладі Богдана Чайковського, «Лессі повертається додому» ЕрікаНайта, «Дикий ліс» Орлина Василева, звичайно, «Алісу в Країні чудес»Льюїса Керролла.Закінчивши школу, вона вступила на філологічний факультетУжгородського університету, працювала коректором у міській друкарні,потім — у Закарпатській обласній науковій бібліотеці. У 1991 році Г.Малик обіймає посаду головного редактора видавництва «Закарпаття». А з1998 року вона — видавець та редактор журналу для дітей «Віночок».Писати майбутня письменниця почала ще зі шкільного віку. Потімкинула, та коли сама стала мамою, почала створювати віршики для своєїдоньки. Галина Миколаївна дуже добре пам'ятає, як вона сприймала світ удитинстві, усі свої дитячі відчуття. Тому її вірші для дітей легкі, зпростими, інколи зовсім неочікуваними, сюжетами. Це також вірші-загадки,вірші-підказки, а також такі, в яких ти часто-густо діти можутьвпізнати себе і свої справи, яківони або доводять до кінця, або не доробляють, які вони люблять робити, а які — ні.Якось у інтерв'ю Галина Малик сказала: «Для того щоб писати длядітей, треба просто бути щасливою людиною... Адже звідки, як не з себе,можна дістати весь той прекрасний казковий світ, якого в реальності неіснує?»Галина Миколаївна не приховує, що свої перші дитячі книжки написалачерез потребу пояснити якісь прості та важливі істини своїй старшійдочці. Утім, аналогічно — для власних дітей — привели у світ ПеппіДовгупанчоху Астрід Ліндгрен, Вінні-Пуха Александр Мілн, МийдодіраКорній Чуковський та багато хто ще. І хоча діти Галини Малик ужевиросли, вона і дотепер пише «для своїх малих дітей», іронічно додаючи:«По інерції...».Згодом Г. Малик почала писати казкові повісті для дітей. Зперсонажами цих повістей весь час трапляються якісь пригоди,відбуваються небезпечні та радісні події: то реальні діти потрапляють указкову країну, а то герої казкових країн потрапляють у наше реальнежиття. А ще, коли читаєш повісті та п'єси письменниці, здається, що їхняавторка перебуває серед своїх героїв — разом із ними переживає всеописане у книжках.Г. М. Малик — член Національної спілки письменників України з 1991року. Більшість своїх творів письменниця присвятила дітям. Найвідомішіїї твори — це «Подорож Алі в Країну Чудес», «Злочинці з паралельногосвіту», серія невеликих поетичних збірок для дітей. За повісті«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» та «Подорож у королівствосяктаків» у 1988 році Галині Малик було присуджено премію імені О.Копиленка. З незвичайними пригодами Алі, невгамовної героїні цихповістей, уже познайомились юні читачі Іспанії, Італії, Франції,Німеччини та інших країн. А за повість, яка називається «Злочинці зпаралельного світу» (а згодом з'явилися й «Злочинці з паралельного світу- 2»), Г. М. Малик було присуджено звання лауреата літературної преміїімені Лесі Українки 2003 року. До речі, цієї престижної премії, крімГалини Малик, були свого часу удостоєні її земляки Володимир Ладижець таСтепан Жупанин.2005 року в тернопільському видавництві «Підручники і посібники»вийшла нова книга Галини Малик — казка «Пригоди в зачарованому місті».
Answers & Comments
ГАЛИНА МАЛИК
Народилася Галина Миколаївна 12 серпня 1951 року у м. БердянськуЗапорізької області. 1964 року сім'я переїхала в селище Середнє наУжгородщині. Дитинство і юність майбутньої письменниці були радісними іспокійними. Вона добре вчилася в школі, мала веселий характер, почуттягумору і... не збиралась бути письменницею.Батько Галини Миколаївни за фахом був агрономом, і його разом ізсім'єю направили у Донецьку область працювати на дослідній виноградарнійстанції. Але Галину Миколаївну завжди тягнуло на Закарпаття, туди, депройшло її дитинство.Своє перше знайомство з книжкою Галина Миколаївна запам'ятала навсе життя. Це сталося у день її народження, коли мама зробила малійГалинці диво-подарунок — збірку «Українські народні казки», яка сталадля неї «і букварем, і розвагою, і цілим новим світом».Один з перших спогадів дитинства: мама клопоче біля плити — варитьборщ, а Галинка тягне стільчик, щоб сісти біля її ніг, і просить: «Мамо,читай «Падав сніг». Перший цей віршик Платона Воронька, якому їїнавчила мама, — був найулюбленішим, а перша книжка, яку їй подарували —«Українські народні казки» — як зараз перед очима. Читати почала з п'ятироків, як розповідає мама. І тоді ж батьки передплатили дитячі журнали —усі, що тоді виходили. Читала дівчинка дуже багато, шкільнийбібліотекар спочатку навіть змушувала її переказувати книжки, — вона невірила, що Галя так швидко повертає їх прочитаними.Довгими зимовими вечорами Галина читала старенький «Кобзар». Дужелюбила «Морську чайку» Юрія Збанацького, «Першокласницю» Євгенія Шварца вперекладі Богдана Чайковського, «Лессі повертається додому» ЕрікаНайта, «Дикий ліс» Орлина Василева, звичайно, «Алісу в Країні чудес»Льюїса Керролла.Закінчивши школу, вона вступила на філологічний факультетУжгородського університету, працювала коректором у міській друкарні,потім — у Закарпатській обласній науковій бібліотеці. У 1991 році Г.Малик обіймає посаду головного редактора видавництва «Закарпаття». А з1998 року вона — видавець та редактор журналу для дітей «Віночок».Писати майбутня письменниця почала ще зі шкільного віку. Потімкинула, та коли сама стала мамою, почала створювати віршики для своєїдоньки. Галина Миколаївна дуже добре пам'ятає, як вона сприймала світ удитинстві, усі свої дитячі відчуття. Тому її вірші для дітей легкі, зпростими, інколи зовсім неочікуваними, сюжетами. Це також вірші-загадки,вірші-підказки, а також такі, в яких ти часто-густо діти можутьвпізнати себе і свої справи, яківони або доводять до кінця, або не доробляють, які вони люблять робити, а які — ні.Якось у інтерв'ю Галина Малик сказала: «Для того щоб писати длядітей, треба просто бути щасливою людиною... Адже звідки, як не з себе,можна дістати весь той прекрасний казковий світ, якого в реальності неіснує?»Галина Миколаївна не приховує, що свої перші дитячі книжки написалачерез потребу пояснити якісь прості та важливі істини своїй старшійдочці. Утім, аналогічно — для власних дітей — привели у світ ПеппіДовгупанчоху Астрід Ліндгрен, Вінні-Пуха Александр Мілн, МийдодіраКорній Чуковський та багато хто ще. І хоча діти Галини Малик ужевиросли, вона і дотепер пише «для своїх малих дітей», іронічно додаючи:«По інерції...».Згодом Г. Малик почала писати казкові повісті для дітей. Зперсонажами цих повістей весь час трапляються якісь пригоди,відбуваються небезпечні та радісні події: то реальні діти потрапляють указкову країну, а то герої казкових країн потрапляють у наше реальнежиття. А ще, коли читаєш повісті та п'єси письменниці, здається, що їхняавторка перебуває серед своїх героїв — разом із ними переживає всеописане у книжках.Г. М. Малик — член Національної спілки письменників України з 1991року. Більшість своїх творів письменниця присвятила дітям. Найвідомішіїї твори — це «Подорож Алі в Країну Чудес», «Злочинці з паралельногосвіту», серія невеликих поетичних збірок для дітей. За повісті«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» та «Подорож у королівствосяктаків» у 1988 році Галині Малик було присуджено премію імені О.Копиленка. З незвичайними пригодами Алі, невгамовної героїні цихповістей, уже познайомились юні читачі Іспанії, Італії, Франції,Німеччини та інших країн. А за повість, яка називається «Злочинці зпаралельного світу» (а згодом з'явилися й «Злочинці з паралельного світу- 2»), Г. М. Малик було присуджено звання лауреата літературної преміїімені Лесі Українки 2003 року. До речі, цієї престижної премії, крімГалини Малик, були свого часу удостоєні її земляки Володимир Ладижець таСтепан Жупанин.2005 року в тернопільському видавництві «Підручники і посібники»вийшла нова книга Галини Малик — казка «Пригоди в зачарованому місті».