Антон Дмитрович не вірив у те, що Славко Беркута дійсно розпивав алкоголь, пропонував спершу добре розібратися у ситуації, виступав категорично проти суду, порадив однокласникам Славка звернутися до працівників міліції, звідки прийшов лист, за уточненням інформації.
Класний керівник Варвара Трохимівна в першу чергу думала лише про свій авторитет і авторитет школи. Розбиратися детально що ж саме сталося і чи дійсно мала місце така прикра пригода з Славком Беркутою вона не вважала за потрібне.
Цитати: Обурений Антон Дмитрович переконував Варвару Трохимівну:
— Ви цього не зробите! Ви просто не повинні так робити!
Учитель не вірив, не міг повірити, що Славко Беркута з ватагою хлопчаків ховався від людських очей, щоб випити з пляшки ковток вина. Просто якесь непорозуміння, треба спершу все з’ясувати, а потім уже влаштовувати суд, якщо виявиться потреба.
Варвара Трохимівна уже образилась:
— Невже ви гадаєте, що з ним не говорили? Він просто мовчить і не заперечує своєї вини. Та коли дитина не винна, вона знаходить тисячу доказів, щоб виправдатись, а в Беркути просто нема таких доказів.
— Варваро Трохимівно, послухайте, а не припускаєте ви інше — хлопець, може, занадто амбітний, щоб виправдовуватись?
— Що ви пропонуєте врешті-решт? Попускати? Вибачати? Один раз вибачили — і ось на-слідок! Не минуло й двох тижнів, а хлопчисько знову встругнув штуку! Та ще й яку! Ганьба для всієї школи. Пляма на педагогах! Якщо ми не покараємо його, то в місті говоритимуть, ніби наша школа — розсадник хуліганства, і ми потураємо малолітнім п’яничкам.
Answers & Comments
Відповідь:
Антон Дмитрович не вірив у те, що Славко Беркута дійсно розпивав алкоголь, пропонував спершу добре розібратися у ситуації, виступав категорично проти суду, порадив однокласникам Славка звернутися до працівників міліції, звідки прийшов лист, за уточненням інформації.
Класний керівник Варвара Трохимівна в першу чергу думала лише про свій авторитет і авторитет школи. Розбиратися детально що ж саме сталося і чи дійсно мала місце така прикра пригода з Славком Беркутою вона не вважала за потрібне.
Цитати: Обурений Антон Дмитрович переконував Варвару Трохимівну:
— Ви цього не зробите! Ви просто не повинні так робити!
Учитель не вірив, не міг повірити, що Славко Беркута з ватагою хлопчаків ховався від людських очей, щоб випити з пляшки ковток вина. Просто якесь непорозуміння, треба спершу все з’ясувати, а потім уже влаштовувати суд, якщо виявиться потреба.
Варвара Трохимівна уже образилась:
— Невже ви гадаєте, що з ним не говорили? Він просто мовчить і не заперечує своєї вини. Та коли дитина не винна, вона знаходить тисячу доказів, щоб виправдатись, а в Беркути просто нема таких доказів.
— Варваро Трохимівно, послухайте, а не припускаєте ви інше — хлопець, може, занадто амбітний, щоб виправдовуватись?
— Що ви пропонуєте врешті-решт? Попускати? Вибачати? Один раз вибачили — і ось на-слідок! Не минуло й двох тижнів, а хлопчисько знову встругнув штуку! Та ще й яку! Ганьба для всієї школи. Пляма на педагогах! Якщо ми не покараємо його, то в місті говоритимуть, ніби наша школа — розсадник хуліганства, і ми потураємо малолітнім п’яничкам.
Пояснення: