допоможіть проаналізувати текст нижче.
У чому відмінність українських національних політичних партій Галичини в оцінці сучасників

... За останні десять років національно настроєні елементи Галичини скла-

лися в три організовані партії.

Національно-демократична партія (хоча ця назва, спрофанована тим зміс- том, який вклали до своєї програми і тактики націонал-демократи польські, не- охоче вживається) є спадкоємницею національного руху галицького українства й об'єднує в собі більшість національно настроєного українського суспільства. Наріжним каменем її програми є національні політичні завдання, хоча з часу останньої реформи помітне місце в ній належить також питанням економічного і соціального характеру. Певна прогресивність послаблюється на практиці присутністю в її лавах значних мас духовенства і чиновництва. Мірилом її полі- i тичної сили може бути підрахунок голосів під час останньої виборчої кампанії: із загального числа голосів, одержаних кандидатами українських національних партій (375 тис.), її кандидати одержали 267 тисяч. Радикальна партія виникла наприкінці 1880-х рр. і, на противагу культурно- національним завданням старшої партії (нинішньої національно-демократич- ної), висунула на перший план питання і завдання соціально-політичні. Після того, як національно-демократична партія внесла до своєї програми (1899) соціальні і політичні вимоги партії радикальної і багато видатних представників останньої долучилося до неї, відмінність між обома партіями непомітна і виявляється пере- важно в тактиці. На відміну від партії національ- но-демократичної, що, як зазначалося, нараховує в своїх лавах багато представників духовенства (уніатського), партія радикальна мае характер виразно антиклерикальний і рішуче виступає проти духовенства. Її можна вважати за ліве крило націонал-демократів.

Соціал-демократична партія - наймолодша, вона і найслабша в цей час, та г в майбутньому для неї не помітно особливо сприятливих умов: її справжня стихія фабричний пролетаріат тут відсутній, і в містах їй доводиться розме жовуватись з польською соціал-демократією, завдання не з легких. До того ж, намагаючись не підкреслювати різко національного питання із партійної солі- дарності з польською соціал-демократією, вона послаблює свої позиції, оскільки національне питання для українців є тепер питанням нагальним. Досі, з огляду на загальну слабкість соціал-демократії в Галичині, українські соціал-демократи підпорядковували національні запити загальнопартійним інтересам і серед українських національних партій найменше висували національне питання; в останній час молодші покоління партії висувають його набагато різкіше й повніше, дедалі більше вивільняючись (як і еврейські соціалісти Галичини) (М. Грушевський, «Українці в Австро-Угорщині»).

Кость Левицький про програмові засади УНДП зазначав: «5 січня 1900 р. ого- лосив був Народний комітет першу свою відозву до народу, в котрій пояснив нашу національну ідею. В сій відозві сказано: "... Ідеалом нашим повинна бути незалежна Русь-Україна, в якій би всі частини нашої нації з'єдналися в одну но- вочасну культурну державу... Та поки осягнемо сей наш ідеал... мусимо на грунті теперішніх відносин і в рамках австрійської держави прагнути до створення окремої національної провінції зі своєю окремою адміністрацією і своїм націо нальним Сеймом"» (К. Левицький. «Історія політичної думки галицьких українців»).