Брежневський застій – це період історії СРСР, що тривав з 1964 по 1985 рік, коли на чолі країни перебував Леонід Брежнєв. Цей період характеризувався відносною стабільністю та зростанням життєвого рівня населення, але одночасно – зниженням економічної ефективності та інноваційності економіки, політичним тисненням на опозицію та зниженням свободи слова.

У цей період культурне та духовне життя також зазнавало певних змін. Хоча радянська культура в цілому залишалася контрольованою і підданою ідеологічному просіюванню, проте деякі напрямки мистецтва та культури отримали певну свободу виразу та розвитку.

Один з найвідоміших напрямків культури того періоду – це т.зв. "друкарський авангард". Цей напрямок об'єднував поетів, художників, музикантів та інших митців, які були зацікавлені в новітніх технологіях друку та масовій культурі. За допомогою нових методів друку вони створювали нестандартні графічні роботи, які виставлялися на спеціальних виставках. Основними темами творів цього напрямку були абстракція, геометрия та містерія.

Крім того, у цей період з'явилася нова художня форма - рок-музика. Рок-музика стала символом протесту та свободи для молоді, яка хотіла виразити свої ідеї та погляди, що не завжди співпадали з офіційною ідеологією. Українські гурти, такі як "ВВ" та "Друга Ріка", також з'явилися в цей період і стали важливими представниками українського року.

Окрім цього, в цей період з'явилася нова художня форма – театр абсурду. Цей жанр відрізнявся від традиційного театру своїми нестандартними сценаріями та сценічними рішеннями, а також своїм зосередженням на абсурдності та безглуздості буття. Найбільш відомими представниками театру абсурду є Семюель Беккет та Єжи Гротовський.

Отже, хоча брежнєвський застій в цілому характеризувався політичними обмеженнями та економічним застоєм, культурне та духовне життя в СРСР розвивалося в своєму власному напрямку, зокрема за рахунок таких напрямків, як друкарський авангард, рок-музика та театр абсурду.