Ответ:

Однією з речових деталей є діжурка дядька Кирила. Ще на початку оповіді ми дізнаємося, що "тій діжурці, як казав дядько, було "сто літ", і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давнього мазуту. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце. Пахла діжурка паровозом. Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче й пекла плечі та спину". Згодом, коли не стане дядька Кирила, у Климка діжурка залишиться останньою річчю, що нагадуватиме рідну йому людину, по-особливому грітиме. Тому не раз протягом розповіді автор використовує цю деталь. Діжурка – це не просто одежина, це річ, сповнена особливого змісту, у ній – запах шахтарського висілку, а отже, батьківщини.

Ще одна деталь – "трояндова, мов сто троянд, сукня". Вчительки. Хлопці побачили в руках Наталі Миколаївни не просто звичайну сукню, це була жива нитка пам'яті, що зв'язувала ці хвилини із ще зовсім недавнім минулим, з їхнім незабутнім шкільним життям.

Хустка дівчини, велика, у веселих червоних та зелених квітах, що цвіла на весь базар, асоціюється з дівочою вродою. Хустка привертала увагу поліцаїв, які на окупованій території виловлювали молодь для відправки у Німеччину.