Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради» — ультиматум Ради народних комісарів (РНК), утвореної у Петрограді після жовтневого перевороту, офіційний дипломатичний документ, надісланий 4 (17) грудня 1917 Українській Центральній Раді (УЦР), яка представляла нещодавно проголошену Українську Народну Республіку (УНР).
Документ був підготовлений 3 (16) грудня 1917 за рішенням РНК комісією у складі Голови РНК Володимира Леніна, наркома закордонних справ Льва Троцького та наркома національностей Йосипа Сталіна і надісланий наступного дня телеграфом до Києва.
1 votes Thanks 1
ayrai
Це запитання вимагає аналізу історичного контексту. Ультиматум Раднаркому був висунутий Центральній Раді під час Всеукраїнського Національного Конгресу в грудні 1917 року. Ультиматум вимагав припинити всі дії, які суперечили російській федерації, відмовитися від незалежності України та визнати більшість більшовицьких урядів.
Центральна Рада під керівництвом Михайла Грушевського та інших українських лідерів відповіла на ультиматум відмовою від визнання його умов. Це спричинило конфлікт з Раднаркомом, а в кінці грудня 1917 року Раднарком вирішив втрутитися в Українську Народну Республіку, що вело до подій, які називають "Історичним лютнем 1918 року".
Центральна Рада була складною організацією з різними поглядами та партіями в своєму складі. Частина членів Центральної Ради, зокрема ліві партії, можливо, розглядала можливість укладання компромісу з Раднаркомом або російським урядом, але існувала і частина членів, які підтримували незалежність України. Рішення відповісти відмовою на ультиматум було прийняте в результаті складного процесу обговорення.
Отже, відповідь на запитання про те, чи могла Центральна Рада залишити при владі і виконати умови ультиматуму, залежала від складної політичної ситуації, дій лідерів та поглядів членів Центральної Ради на майбутнє України в цей історичний момент.
Answers & Comments
Ответ:
Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради» — ультиматум Ради народних комісарів (РНК), утвореної у Петрограді після жовтневого перевороту, офіційний дипломатичний документ, надісланий 4 (17) грудня 1917 Українській Центральній Раді (УЦР), яка представляла нещодавно проголошену Українську Народну Республіку (УНР).
Документ був підготовлений 3 (16) грудня 1917 за рішенням РНК комісією у складі Голови РНК Володимира Леніна, наркома закордонних справ Льва Троцького та наркома національностей Йосипа Сталіна і надісланий наступного дня телеграфом до Києва.
Центральна Рада під керівництвом Михайла Грушевського та інших українських лідерів відповіла на ультиматум відмовою від визнання його умов. Це спричинило конфлікт з Раднаркомом, а в кінці грудня 1917 року Раднарком вирішив втрутитися в Українську Народну Республіку, що вело до подій, які називають "Історичним лютнем 1918 року".
Центральна Рада була складною організацією з різними поглядами та партіями в своєму складі. Частина членів Центральної Ради, зокрема ліві партії, можливо, розглядала можливість укладання компромісу з Раднаркомом або російським урядом, але існувала і частина членів, які підтримували незалежність України. Рішення відповісти відмовою на ультиматум було прийняте в результаті складного процесу обговорення.
Отже, відповідь на запитання про те, чи могла Центральна Рада залишити при владі і виконати умови ультиматуму, залежала від складної політичної ситуації, дій лідерів та поглядів членів Центральної Ради на майбутнє України в цей історичний момент.