ДАЮ СТО БАЛІВ!!! Знайдіть в тексті та випиши ключові слова.
Найперші відомі нам давньоруські ікони датуються другою половиною ХІІ століття. До того часу ікони привозили на Русь із Візантії. Так, у Десятинну церкву їх привіз із Херсонеса князь Володимир. Печерський монастир закуповував образи в Константинополі.
Чи не найпопулярнішою на Русі була ікона Володимирської Богоматері. Кораблем її привезли з Константинополя. Ця ікона – не тільки визначний твір візантійського живопису, вона – одне з найвищих досягнень світового мистецтва.
Боже Дитя зворушливо пригорнулося до Матері. З невимовним сумом Богородиця дивиться на нас. Радість материнства завжди перейнята тривогою за майбутню долю дитини, такої безпорадної на зорі свого життя… А на Дитинча Марії чекає доля безприкладна: мучеництво, слава, влада над душами мільйонів людей… Богородиця знає це. Вона передбачає майбутні страждання та майбутню славу Сина. Тому такий скорботний і такий світлий її погляд…
Ікона знаходилась у Вишгороді поблизу Києва. Звідси її підступно вивіз князь Андрій Боголюбський до столиці свого Суздальського князівства – Володимира-на-Клязьмі. Назва міста дала наймення славетній іконі. Пізніше Богоматір Володимирську було урочисто перенесено до Москви.
За легендою, ікона була написана покровителем художників євангелістом Лукою. Він зобразив Марію на дошці від стола, за яким Христос трапезував із Матір’ю. Проте мистецтвознавці стверджують, що ікона була створена значно пізніше, а не в І сторіччі, коли жив Святий Лука.
Первісні розміри ікони – 0,78 х 0,55 м. Від малювання автора на іконній дошці залишилися лише лики Марії та Божого Дитяти. Усе інше було дописане десь у XV– XVI століттях.
Щоб зрозуміти, чому так сталося, треба знати, як створювалися ікони. Їх писали розтертими на яєчному жовтку фарбами на вкритій алебастром дошці. Зверху живопис покривали оліфою. Таке покриття зберігало іконну дошку від вологи, робило яскравими кольори. Проте оліфа з плином часу темніла, обриси зображеного ставали нечіткими, а далі й нерозрізнюваними. Художники намагалися поновити зчорнілий живопис, але не вміли цього. Пізніші нашарування фарб часто нівечили твір.
Реставрувати давні твори живопису навчилися відносно недавно. Богоматір Володимирська була поновлена на початку ХХ століття.
Найперші відомі нам давньоруські ікони датуються другою половиною ХІІ століття. До того часу ікони привозили на Русь із Візантії. Так, у Десятинну церкву їх привіз із Херсонеса князь Володимир. Печерський монастир закуповував образи в Константинополі.
Чи не найпопулярнішою на Русі була ікона Володимирської Богоматері. Кораблем її привезли з Константинополя. Ця ікона – не тільки визначний твір візантійського живопису, вона – одне з найвищих досягнень світового мистецтва.
Боже Дитя зворушливо пригорнулося до Матері. З невимовним сумом Богородиця дивиться на нас. Радість материнства завжди перейнята тривогою за майбутню долю дитини, такої безпорадної на зорі свого життя… А на Дитинча Марії чекає доля безприкладна: мучеництво, слава, влада над душами мільйонів людей… Богородиця знає це. Вона передбачає майбутні страждання та майбутню славу Сина. Тому такий скорботний і такий світлий її погляд…
Ікона знаходилась у Вишгороді поблизу Києва. Звідси її підступно вивіз князь Андрій Боголюбський до столиці свого Суздальського князівства – Володимира-на-Клязьмі. Назва міста дала наймення славетній іконі. Пізніше Богоматір Володимирську було урочисто перенесено до Москви.
За легендою, ікона була написана покровителем художників євангелістом Лукою. Він зобразив Марію на дошці від стола, за яким Христос трапезував із Матір’ю. Проте мистецтвознавці стверджують, що ікона була створена значно пізніше, а не в І сторіччі, коли жив Святий Лука.
Первісні розміри ікони – 0,78 х 0,55 м. Від малювання автора на іконній дошці залишилися лише лики Марії та Божого Дитяти. Усе інше було дописане десь у XV– XVI століттях.
Щоб зрозуміти, чому так сталося, треба знати, як створювалися ікони. Їх писали розтертими на яєчному жовтку фарбами на вкритій алебастром дошці. Зверху живопис покривали оліфою. Таке покриття зберігало іконну дошку від вологи, робило яскравими кольори. Проте оліфа з плином часу темніла, обриси зображеного ставали нечіткими, а далі й нерозрізнюваними. Художники намагалися поновити зчорнілий живопис, але не вміли цього. Пізніші нашарування фарб часто нівечили твір.
Реставрувати давні твори живопису навчилися відносно недавно. Богоматір Володимирська була поновлена на початку ХХ століття.
More Questions From This User See All
Answers & Comments
Ответ:
Ключові слова:
давньоруські ікони, ікона Володимирської Богоматері, Богородиця, перенесено до Москви, Святий Лука, дописане у XV– XVI століттях, створювалися ікони, поновлена на початку ХХ століття.