Шимек в поемі "Пісня над піснями" відчуває складні емоційні стани, які характерні для людей, які переживають любов, розчарування та шукання своєї ідентичності.

"На землі найвищого щастя, Як жить - то я не знаю. Мене в сльозах по селах носила Любов до краси й до людей."

У цій цитаті Шимек відчуває муки роздумів про те, що для нього є справжнім щастям. Він почувається заблуканим та неспокійним, оскільки не може знайти свого місця у світі.

"О, ніч... як ти мене підводиш в забуття! Уві сні мені здавалось, що перексну я ріке, Щоб навідатись до дівчини в сусідньому селі, Але назустріч зустрів мене грізний чоловік."

У цій цитаті Шимек виражає своє розчарування та безпорадність перед труднощами, які виникають в його житті. Він почувається особливо наляканим та залишається зі своїми думками.

"Хороший Бог нас зберіг від тіла і крові. О, любов, які чари ти влаштовуєш."

У цій цитаті Шимек відчуває блаженство та радість від своєї коханої. Він вирішує забути про всі затурканості та насолодитися миттєвістю. Ця цитата відображає, що існують хвилини в житті, коли все порожнє, крім любові.