Відповідь:Дани́ло Рома́нович, або король Данило Руський, Данило Галицький (1201[2] — 1264) — король Русі (1253—1264), правитель Галицько-Волинського князівства (1238—1264). Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238). Останній самостійний Великий князь Київський (1239—1240). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховичів із династії Рюриковичів.

Данило Романович

Данило Романович

Король Данило Романович

Данило Романович

Король Русі

1253 — 1264

Коронація:

7 жовтня 1253 (за іншими даними - грудень 1253), Дорогичин[1]

Попередник:

засновано

Наступник:

Лев Данилович

Великий князь Київський

1239 — 1240

Попередник:

Ростислав Мстиславич

Наступник:

Михайло Всеволодович

Князь Галицький

1205 — 1206

Попередник:

Володимир Ігорович

Наступник:

Володимир Ігорович

1205 — 1206

Попередник:

Володимир Ігорович

Наступник:

Мстислав Німий

1230 — 1232

Попередник:

Андрій Андрійович

Наступник:

Андрій Андрійович

1233 — 1235

Попередник:

Андрій Андрійович

Наступник:

Михайло Всеволодович

1238 — 1264

Попередник:

Ростислав Михайлович

Наступник:

Лев Данилович

Князь Володимирський

1205 — 1207

Попередник:

Роман Мстиславич

Наступник:

Святослав Ігорович

1207 — 1208

Попередник:

Святослав Ігорович

Наступник:

Олександр Всеволодович

1215 — 1238

Народження:

1201[2]

Галич, Русь

Смерть:

1264

Холм, Русь

Поховання:

Собор Різдва Пресвятої Богородиці, Холм

Країна:

Галицько-Волинське князівство

Рід:

Романовичі

Батько:

Роман Мстиславович

Мати:

Єфросинія-Анна

Шлюб:

Анна Мстиславна і племінниця Литовського князя Міндовгаd

Діти:

Іраклій, Лев, Роман, Шварно, Мстислав, Переяслава, Устинія, Софія

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Син Романа Мстиславича та доньки візантійського імператора Ісаака II Ангела. Брав участь у битві на Калці проти монголів, був поранений (1223). Після смерті батька відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену Романом. У союзі з половцями розбив галицьку боярську опозицію під проводом Ростислава Михайловича та угорсько-польських інтервентів у битві під Ярославом (1245). Зазнав нападу монголів (1241), визнав себе їхнім васалом (1245). Уклав союзи із Римом, Тевтонським орденом, польськими і угорськими правителями. Безрезультатно намагався утворити європейську антимонгольську коаліцію.

Сподіваючись на допомогу західних союзників, прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону та католицьких кліриків (1253). Як союзник угорців брав участь у війні за австрійську спадщину (1252—1253). Сприяв розвитку міст: збудував Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновив Дорогичин. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Помер у Холмі. Вважається національним героєм України[3]. З 2003 року існує державна нагорода України — Орден Данила Галицького.

Пояснення: