lusinesofyan03
Ганна (Галина) Василівна Цепкова народилася 13 жовтня 1946 року в селі Вознесенське, нині Золотоніського району Черкаської області.
В 1947 році сім'я переїхала в м. Коростень Житомирської області, з яким і пов'язала своє життя. По закінченню школи в 1964 році пішла працювати на завод "Жовтнева кузня". В цей же час у місцевій газеті «Радянське Полісся» почали з'являтися її вірші. В 1970 році вступила до Камінець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет), який закінчила з відзнакою у 1974 році. Працювала вчителем російської мови і літератури на Тернопільщині, а з 1978 року – в Коростенській школі-інтернат. Має 20 років педагогічного стажу, «Відмінник народної освіти УРСР».
У 1992 році вийшла перша поетична збірка «Надеюсь. Верую. Люблю». За першою збіркою вийшла друга – «Свет доброти» (1994) і третя – «Четыре осени года» (1995).
У 1997 році Галину Цепкову прийняли до Національної спілки письменників України. У 1998 році виходить нова збірка «Знак долі – Терези», яка започаткувала новий етап творчості авторки – етап входження в лоно рідної мови. Тому і почала її триптихом «Повернення», висловивши своє розуміння патріотизму, як одного з найвищих вимірів суспільної свідомості людини. У творчому доробку поетки, крім вище зазначених поетичних книжок, – збірка «Когда уходит лед» (2000), «Диво-сад» (2002), «Мы – не расстанемся» (2003), «Стихи из шкатулки» (2007), «Я хочу поведать миру» (2007).
Answers & Comments
В 1947 році сім'я переїхала в м. Коростень Житомирської області, з яким і пов'язала своє життя. По закінченню школи в 1964 році пішла працювати на завод "Жовтнева кузня". В цей же час у місцевій газеті «Радянське Полісся» почали з'являтися її вірші. В 1970 році вступила до Камінець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет), який закінчила з відзнакою у 1974 році. Працювала вчителем російської мови і літератури на Тернопільщині, а з 1978 року – в Коростенській школі-інтернат. Має 20 років педагогічного стажу, «Відмінник народної освіти УРСР».
У 1992 році вийшла перша поетична збірка «Надеюсь. Верую. Люблю». За першою збіркою вийшла друга – «Свет доброти» (1994) і третя – «Четыре осени года» (1995).
У 1997 році Галину Цепкову прийняли до Національної спілки письменників України. У 1998 році виходить нова збірка «Знак долі – Терези», яка започаткувала новий етап творчості авторки – етап входження в лоно рідної мови. Тому і почала її триптихом «Повернення», висловивши своє розуміння патріотизму, як одного з найвищих вимірів суспільної свідомості людини. У творчому доробку поетки, крім вище зазначених поетичних книжок, – збірка «Когда уходит лед» (2000), «Диво-сад» (2002), «Мы – не расстанемся» (2003), «Стихи из шкатулки» (2007), «Я хочу поведать миру» (2007).