Відповідь:

Студентські роки — особливі. Їхнє життя дуже відрізнялося від буднів сучасних студентів, проте дещо залишилося незмінним ще з тих далеких часів: свобода, подорожі, пригоди і творчість!

В ХІ столітті у Європі молоді люди отримували освіту в школах при кафедральних соборах.  Однак різні міста славилися різними науками: десь були гарні вчителі музики, десь — математики, ще десь — медицини. Тож  допитливі учні кочували з одної школи в іншу, аби  вдосконалити свою освіту.А вже в ХІІ-ХІІІ століттях у Європі зароджуються  перші університети: Паризький, Болонський,  Оксфордський, Кембриджський, Тулузький. І  коли раніше вищу освіту здобували люди, які  хотіли мати духовне звання, то тепер навчатися  масово захотіли й миряни.

Студентів стало так багато, що далеко не всі  випускники могли знайти собі церковний прихід,  місце в канцелярії або вчительство. Тож їм доводилося подорожувати і жити за рахунок  подаянь абатів, єпископів та світських сеньорів,  віддячуючи за це латинськими славослів'ями.

Словосполучення «бідний студент» було тоді  справедливим як ніколи: постійні блукання погано  впливали на матеріальне становище вагантів. А що вже й казати про тих, хто після університету не  знаходив місця, де міг би заробляти собі на  прожиття! Утім, якщо ваганти й скаржилися на свою нелегку  долю, то робили це у веселих віршах та піснях. Мандруючи дружними ватагами, вони  створювали особливу поезію, насичену метафорами, іронією чи сарказмом.  

Бідні, голодні, спраглі знань і пригод, охочі до буйних гулянь та веселощів, іронічні, творчі та вільні — ось такими були середньовічні ваганти.

Пояснення: