Ответ:

На воді лежали широкі темно-зелені листки, а поміж ними жовтіли голівки лілей. Ці жовті, схожі на вогники, цяточки, чомусь здавалися тут зайвими. Жовтий, восковий колір не пасував до чистого блакитного плеса й буйної зелені, що була навколо.

І раптом я побачив серед жовтих одну білу лілію. Вона не стирчала, як її ближні жовті сусідки, а вільно лежала на воді. Її зелені черенці були як добрі, лагідні руки, що обережно й турботливо тримали вінчик ніжних білих пелюсток. Кожна пелюсточка була окремо від інших, але всі вони утворювали таку дивовижну гармонію форм і барв, що не можна було відвести очей.