Ответ:Слово про похід Ігорів” – найвизначніша пам’ятка культури Київської Русі. Написана невідомим автором, вона пройшла крізь століття, подолавши усі перешкоди. Цей твір – героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу поема-заклик, яка лине із сивої давнини, гаряче відлунюючи і в серцях сучасних українців.Центральним образом “Слова…” є, безумовно, Руська земля.По-перше, у творі згадується багато тогочасних географічних назв: Київ, Курськ, Чернігів, Новгород, Путивль, Сула, Дон, Донець, Дніпро-Славута тощо.По-друге, дійовою особою в поемі виступає сама природа: звірі, птахи, ріки розмовляють, дощі стрілами прямують з неба, “кривавії зорі світ провіщають”, затемнення сонця пророкує поразку Ігоревому війську. Під час походу русичів на половців Руська земля “велить прислухатися до землі незнаємої”, щоб почути наближення ворога. У ході битви “земля гуде”, “ріки мутно течуть”.Після поразки руського війська “чорна земля під копитами кістьми була засіяна, а кров’ю полита”.Виразно змальовує автор картину туги і жалю Руської землі за загиблими воїнами: “Никне трава жалощами, а дерево тугою до землі прихилилось”.Протягом усього твору образу Руської землі протиставляється образ землі Половецької. Це її звоював великий київський князь Святослав, а князь Ігор і собі хоче списа зломити при полі Половецькому… чи шоломом пити воду з Дону”. Та непривітна і неласкава чужинецька земля до Ігоря Святославовича, бо принесла йому лише поразку, ганьбу і полон.Перебуваючи у половецькому полоні, князь Ігор не забуває рідну землю, “мислю поле міряє од Дону великого та й до Дінця малого”. Його дружина Ярославна звертається до вітру, сонця, Дніпра-Славути, щоб вони допомогли Ігорю повернутися на рідну землю, бо “тяжко… Руській землі без князя…”.І коли Ігорю Святославовичу вдається утекти з полону, то і “землі раді, городи веселі, співають вони про давніх князів, про молодих виспівують”.Руська земля у творі – це те, що для наших предків було найдорожчим. Вони ішли у бій “за землю Руську”, за неї страждали і гинули. Та й сама Руська земля стогнала від князівських міжусобиць, “колишні часи і князів колишніх пригадуючи!”.Тому провідною у “Слові…” є ідея єдності всіх руських земель, адже, тільки об’єднавшись, удільні князі зможуть перемогти своїх ворогів, захистити Батьківщину.“Слово про похід Ігорів” – це поема слави, вірності і патріотизму наших предків, це наша історія. І як добре, що цей прекрасний твірПопри всі перешкоди: війни, стихійні лиха – таки дійшов до нас і промовляє до наших сердець, нагадуючи кожному, хто ми, яких батьків діти.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:Слово про похід Ігорів” – найвизначніша пам’ятка культури Київської Русі. Написана невідомим автором, вона пройшла крізь століття, подолавши усі перешкоди. Цей твір – героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу поема-заклик, яка лине із сивої давнини, гаряче відлунюючи і в серцях сучасних українців.Центральним образом “Слова…” є, безумовно, Руська земля.По-перше, у творі згадується багато тогочасних географічних назв: Київ, Курськ, Чернігів, Новгород, Путивль, Сула, Дон, Донець, Дніпро-Славута тощо.По-друге, дійовою особою в поемі виступає сама природа: звірі, птахи, ріки розмовляють, дощі стрілами прямують з неба, “кривавії зорі світ провіщають”, затемнення сонця пророкує поразку Ігоревому війську. Під час походу русичів на половців Руська земля “велить прислухатися до землі незнаємої”, щоб почути наближення ворога. У ході битви “земля гуде”, “ріки мутно течуть”.Після поразки руського війська “чорна земля під копитами кістьми була засіяна, а кров’ю полита”.Виразно змальовує автор картину туги і жалю Руської землі за загиблими воїнами: “Никне трава жалощами, а дерево тугою до землі прихилилось”.Протягом усього твору образу Руської землі протиставляється образ землі Половецької. Це її звоював великий київський князь Святослав, а князь Ігор і собі хоче списа зломити при полі Половецькому… чи шоломом пити воду з Дону”. Та непривітна і неласкава чужинецька земля до Ігоря Святославовича, бо принесла йому лише поразку, ганьбу і полон.Перебуваючи у половецькому полоні, князь Ігор не забуває рідну землю, “мислю поле міряє од Дону великого та й до Дінця малого”. Його дружина Ярославна звертається до вітру, сонця, Дніпра-Славути, щоб вони допомогли Ігорю повернутися на рідну землю, бо “тяжко… Руській землі без князя…”.І коли Ігорю Святославовичу вдається утекти з полону, то і “землі раді, городи веселі, співають вони про давніх князів, про молодих виспівують”.Руська земля у творі – це те, що для наших предків було найдорожчим. Вони ішли у бій “за землю Руську”, за неї страждали і гинули. Та й сама Руська земля стогнала від князівських міжусобиць, “колишні часи і князів колишніх пригадуючи!”.Тому провідною у “Слові…” є ідея єдності всіх руських земель, адже, тільки об’єднавшись, удільні князі зможуть перемогти своїх ворогів, захистити Батьківщину.“Слово про похід Ігорів” – це поема слави, вірності і патріотизму наших предків, це наша історія. І як добре, що цей прекрасний твірПопри всі перешкоди: війни, стихійні лиха – таки дійшов до нас і промовляє до наших сердець, нагадуючи кожному, хто ми, яких батьків діти.
Объяснение: