Есе «Курними шляхами – під козацьким знаменом і з піснею на вустах»

Коли розпочалася війна, тисячі українців пішли добровольцями на фронт, бо відчували, що вони йдуть захищати свій дім та боротися за незалежність та возз’єднання України.

Війна – це страждання. Перша світова війна стала трагедією всього українського народу – українці мусили воювати проти своїх братів.

Козацький дух був присутній у війську, а пам’ять про козацькі часи була виражена у піснях, що стали невід’ємною частиною духовного життя та побуту січових стрільців. На війну бійці йшли під звуки старих козацьких та новітніх січових пісень. Частими образами в піснях були: зажурена, знедолена Україна («Ой у лузі червона калина»), козак, що помирає за її долю («Повіяв вітер степовий»), образ жінки, що за ним плаче.

Музика та відомі пісні, якщо їх проаналізувати, дають нам уявлення про час, у якому вони написані. Воєнні часи завжди важкі, і це не могло не відбитися в українських піснях. Більшість із них мають сумний та журливий характер, в багатьох піснях відчувається надія, що давала стрільцям величезне моральне піднесення в скрутні хвилини.

Українцям ніколи не було просто, та вони знаходили собі відраду саме у піснях, співали їх вечорами – це було майже традицією і в січових стрільців.

Українські січові стрільці були не просто військовими – вони мали розвинене духовне життя: співали пісні, займалися розумовою діяльністю та мистецтвом. Легіон Українських січових стрільців є унікальним збройним формуванням в історії України та світу. Вони дорого заплатили своєю кров’ю за участь у цій безглуздій війні.

НЕ З ІНТЕРНЕТУ