Запорожці як підмовлять, було, до себе на Січ якого хлопця з Гетьманщини*, то перше пробують, чи годиться бути запорожцем. Ото звелять йому варити кашу:
— Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла, а ми підемо косити. То ти, як уже буде готова, вийди на такий-то курган да й клич нас, а ми почуємо да й прийдемо.
От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де там їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати. А вони й чують, але не озиваються. То він гукав, гукав да й давай плакати:
— От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Лучче б було дома сидіти при батькові да при матері. А то ще перекипить каша, то прийдуть да битимуть, вражі сини! Ой бідна ж моя головонька! Чого мене понесло між сії запорожці!
То вони, лежачи в траві, вислухають усе та й кажуть:
— Ні, се не наш!
А далі вернуться до куреня, дадуть тому хлопцеві коня й грошей на дорогу да й скажуть:
— Їдь собі к нечистому! Нам таких не треба!
А як же которий удасться розторопний і догадливий, то, вийшовши на могилу, кликне разів зо два:
— Гей, панове-молодці! Ідіть кашу їсти!
Да як не озиваються, то він:
— Чорт же вас бери, коли мовчите! Буду я й сам їсти. — Да ще перед відходом ударить на могилі гопака: "Ой тут мені погуляти на просторі!" Да затягнувши на весь степ козацьку пісню, і піде собі до куреня, і давай уплітати тую кашу.
То запорожці, лежачи в траві, і кажуть: "Оце наш!"
Да побравши коси, ідуть до куреня.
А він:
— Де вас у біса носило, панове? Гукав, гукав, аж горло розболілось; да щоб каша не перекипала, то я почав сам їсти.
То запорожці споглянуть один на одного да й скажуть йому:
— Ну, чуро **, уставай! Годі тобі буть хлопцем. Тепер ти рівний козак.
І приймають у товариство.
* — Гетьманщина — напівофіційна назва території Лівобережної України, якою в середині XVII ст. управляв гетьман.
** — Чура (джура) — у XVI—XVІІІ ст. — зброєносець у козацької старшини; тут: козак.
"Прийом у запорожців" - це народний переказ, який розповідає про те, як запорожці приймали новобранців у свої ряди. У переказі описується, як запорожці підмовляли собі на Січ хлопця з Гетьманщини, який хотів стати козаком. Хлопець пройшов складний шлях, щоб дістатися до Січі, але коли він прибув, запорожці випробували його на міцність і відвагу. Одним із випробувань було зварити кашу, але запорожці змушували хлопців додавати до неї найрізноманітніші інгредієнти, щоб перевірити його винахідливість та здатність долати важко. Наприкінці переказу хлопець успішно пройшов усі випробування та стає запорожцем
Answers & Comments
Ответ:
Запорожці як підмовлять, було, до себе на Січ якого хлопця з Гетьманщини*, то перше пробують, чи годиться бути запорожцем. Ото звелять йому варити кашу:
— Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла, а ми підемо косити. То ти, як уже буде готова, вийди на такий-то курган да й клич нас, а ми почуємо да й прийдемо.
От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де там їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати. А вони й чують, але не озиваються. То він гукав, гукав да й давай плакати:
— От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Лучче б було дома сидіти при батькові да при матері. А то ще перекипить каша, то прийдуть да битимуть, вражі сини! Ой бідна ж моя головонька! Чого мене понесло між сії запорожці!
То вони, лежачи в траві, вислухають усе та й кажуть:
— Ні, се не наш!
А далі вернуться до куреня, дадуть тому хлопцеві коня й грошей на дорогу да й скажуть:
— Їдь собі к нечистому! Нам таких не треба!
А як же которий удасться розторопний і догадливий, то, вийшовши на могилу, кликне разів зо два:
— Гей, панове-молодці! Ідіть кашу їсти!
Да як не озиваються, то він:
— Чорт же вас бери, коли мовчите! Буду я й сам їсти. — Да ще перед відходом ударить на могилі гопака: "Ой тут мені погуляти на просторі!" Да затягнувши на весь степ козацьку пісню, і піде собі до куреня, і давай уплітати тую кашу.
То запорожці, лежачи в траві, і кажуть: "Оце наш!"
Да побравши коси, ідуть до куреня.
А він:
— Де вас у біса носило, панове? Гукав, гукав, аж горло розболілось; да щоб каша не перекипала, то я почав сам їсти.
То запорожці споглянуть один на одного да й скажуть йому:
— Ну, чуро **, уставай! Годі тобі буть хлопцем. Тепер ти рівний козак.
І приймають у товариство.
* — Гетьманщина — напівофіційна назва території Лівобережної України, якою в середині XVII ст. управляв гетьман.
** — Чура (джура) — у XVI—XVІІІ ст. — зброєносець у козацької старшини; тут: козак.
"Прийом у запорожців" - це народний переказ, який розповідає про те, як запорожці приймали новобранців у свої ряди. У переказі описується, як запорожці підмовляли собі на Січ хлопця з Гетьманщини, який хотів стати козаком. Хлопець пройшов складний шлях, щоб дістатися до Січі, але коли він прибув, запорожці випробували його на міцність і відвагу. Одним із випробувань було зварити кашу, але запорожці змушували хлопців додавати до неї найрізноманітніші інгредієнти, щоб перевірити його винахідливість та здатність долати важко. Наприкінці переказу хлопець успішно пройшов усі випробування та стає запорожцем