Леся Анастасіївна Вороніна народилася 21 березня 1955 року в Києві. У 1979 році закінчила філологічний факультет Київського університету (заочний відділ). За роки навчання встигла попрацювати кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові та на багатьох інших роботах. Подорожувала Україною автостопом та Польщею на байдарках. Дружина Євгена Гуцала. З 1987 до 1991 року — редактор відділу літератури та мистецтва журналу "Україна". З 1991 року працює у дитячому журналі "Соняшник". Перекладає з польської мови (твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін.) Нині — ведуча програм на Радіо Культура. На початку 2011 року очолила щойно створене дитяче видавництво "Прудкий равлик". Під псевдонімом Гаврило Ґава написала понад сто сюжетів коміксів, що впродовж 13 років з’являлися на сторінках журналу "Соняшник".
Ле́ся Анастасіївна Воро́ніна (21 березня 1955, Київ) — українська письменниця, перекладачка, член Спілки письменників України, член Асоціації українських письменників. Короткие факты: Псевдоніми, криптоніми, Дата народження ... Життєпис Народилася 21 березня 1955 року в Києві. Онучка українського письменника Прохора Воронина.У 1979 році закінчила філологічний факультет Київського університету (заочний відділ). За роки навчання встигла попрацювати кур'єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові та на багатьох інших роботах. Мандрувала Україною автостопом та Польщею на байдарках (це були спливи по Мазурських озерах, польських річках і річечках). Дружина Євгена Гуцала.З 1987 до 1991 року — редактор відділу літератури та мистецтва журналу «Україна». З 1991 року працює у дитячому журналі «Соняшник". Найпопулярніші з творів це«Суперагент 000»: «У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі», «Таємниця підводного міста», «У залізних нетрях», «Таємниця золотого кенгуру», з пригодницьких повістей «Пригоди голубого папуги», «Хлюсь та інші», «Таємниця Чорного озера». Під псевдонімом Гаврило Ґава написала понад сто сюжетів коміксів, що впродовж 13 років з'являлися на сторінках журналу «Соняшник». Перекладає з польської мови (твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін.) Нині — ведуча програм на Радіо Культура. На початку 2011 року очолила щойно створене дитяче видавництво «Прудкий равлик». Відзнаки Лауреат Всеукраїнської акції «Книжка року» (2004); Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс «Коронація слова» (2005); Лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Дитячий Портал» (2006); Лауреат конкурсу «Книжка року Бі-бі-сі» (2008); Перша премія УІ Московського міжнародного конкурсу «Мистецтво книги» у номінації «Книга для дітей та юнацтва» за книжку «Сни Ганса-Християна» (2009); Перша премія Національного конкурсу «Найкраща книга України 2009», за книжку «Сни Ганса-Християна». Дипломант Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс «Коронація слова — 2010» за роман «У пошуках Оґопоґо». Переможець конкурсу «Дитяча книга року ВВС» (2012)[1] Цікаві факти Всюди пишеться,що Леся- це псевдонім, а справжнє ім'я письменниці- Олена. Насправді, Леся-справжнє ім'я письменниці. Просто колись були заборенені українські імена,серед яких, Леся,тому у всіх документах було написано Олена. Цитати Леся Воронина: «Я очікую від мандрів дивовижного стану, коли сприймаєш все загострено, помічаєш найважливіші, найцікавіші особливості країни. Це як стоп-кадр. Коли довше живеш у цій країні, очі замулюються, і всі ті дивовижі стають нормою, і потім, мені здається, люди, які подорожують, стають молодшими — ніби вириваєшся від рутинних щоденних справ і починаєш розуміти, що все те, що здавалося вдома неймовірно важливим, просто дрібниці буття, на які ми витрачаємо час. В будь-якому разі раджу всім на собі випробувати цей рецепт — вдарити об землю лихом-журбою і податися світ за очі, навіть якщо це буде поїздка електричкою до найближчого лісу». «Я б попросила Золоту Рибку, щоб з нашого життя зникло хамство і жорстокість, щоб люди жили за законом: не роби іншим того, що не хочеш, щоб зробили тобі».
Answers & Comments
Ответ:
Леся Анастасіївна Вороніна народилася 21 березня 1955 року в Києві. У 1979 році закінчила філологічний факультет Київського університету (заочний відділ). За роки навчання встигла попрацювати кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові та на багатьох інших роботах. Подорожувала Україною автостопом та Польщею на байдарках. Дружина Євгена Гуцала. З 1987 до 1991 року — редактор відділу літератури та мистецтва журналу "Україна". З 1991 року працює у дитячому журналі "Соняшник". Перекладає з польської мови (твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін.) Нині — ведуча програм на Радіо Культура. На початку 2011 року очолила щойно створене дитяче видавництво "Прудкий равлик". Під псевдонімом Гаврило Ґава написала понад сто сюжетів коміксів, що впродовж 13 років з’являлися на сторінках журналу "Соняшник".
Объяснение:
Ответ:
Ле́ся Анастасіївна Воро́ніна (21 березня 1955, Київ) — українська письменниця, перекладачка, член Спілки письменників України, член Асоціації українських письменників. Короткие факты: Псевдоніми, криптоніми, Дата народження ... Життєпис Народилася 21 березня 1955 року в Києві. Онучка українського письменника Прохора Воронина.У 1979 році закінчила філологічний факультет Київського університету (заочний відділ). За роки навчання встигла попрацювати кур'єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові та на багатьох інших роботах. Мандрувала Україною автостопом та Польщею на байдарках (це були спливи по Мазурських озерах, польських річках і річечках). Дружина Євгена Гуцала.З 1987 до 1991 року — редактор відділу літератури та мистецтва журналу «Україна». З 1991 року працює у дитячому журналі «Соняшник". Найпопулярніші з творів це«Суперагент 000»: «У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі», «Таємниця підводного міста», «У залізних нетрях», «Таємниця золотого кенгуру», з пригодницьких повістей «Пригоди голубого папуги», «Хлюсь та інші», «Таємниця Чорного озера». Під псевдонімом Гаврило Ґава написала понад сто сюжетів коміксів, що впродовж 13 років з'являлися на сторінках журналу «Соняшник». Перекладає з польської мови (твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін.) Нині — ведуча програм на Радіо Культура. На початку 2011 року очолила щойно створене дитяче видавництво «Прудкий равлик». Відзнаки Лауреат Всеукраїнської акції «Книжка року» (2004); Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс «Коронація слова» (2005); Лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Дитячий Портал» (2006); Лауреат конкурсу «Книжка року Бі-бі-сі» (2008); Перша премія УІ Московського міжнародного конкурсу «Мистецтво книги» у номінації «Книга для дітей та юнацтва» за книжку «Сни Ганса-Християна» (2009); Перша премія Національного конкурсу «Найкраща книга України 2009», за книжку «Сни Ганса-Християна». Дипломант Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс «Коронація слова — 2010» за роман «У пошуках Оґопоґо». Переможець конкурсу «Дитяча книга року ВВС» (2012)[1] Цікаві факти Всюди пишеться,що Леся- це псевдонім, а справжнє ім'я письменниці- Олена. Насправді, Леся-справжнє ім'я письменниці. Просто колись були заборенені українські імена,серед яких, Леся,тому у всіх документах було написано Олена. Цитати Леся Воронина: «Я очікую від мандрів дивовижного стану, коли сприймаєш все загострено, помічаєш найважливіші, найцікавіші особливості країни. Це як стоп-кадр. Коли довше живеш у цій країні, очі замулюються, і всі ті дивовижі стають нормою, і потім, мені здається, люди, які подорожують, стають молодшими — ніби вириваєшся від рутинних щоденних справ і починаєш розуміти, що все те, що здавалося вдома неймовірно важливим, просто дрібниці буття, на які ми витрачаємо час. В будь-якому разі раджу всім на собі випробувати цей рецепт — вдарити об землю лихом-журбою і податися світ за очі, навіть якщо це буде поїздка електричкою до найближчого лісу». «Я б попросила Золоту Рибку, щоб з нашого життя зникло хамство і жорстокість, щоб люди жили за законом: не роби іншим того, що не хочеш, щоб зробили тобі».
Объяснение: