Відповідь:

Діди — носії великого життєвого досвіду, мудрості, розважності. Мова персонажів насичена просторічними елементами. Висміюючи боягузів і панікерів, старі використовують форму удаваного нерозуміння: „Щось ви, хлопці, не той, не як його, не туди неначе йдете“.

Осудливі слова старих рибалок для тих, хто відступав, були образливими. Можливо, не завжди справедливо й не на адресу дорікають воїнам, одягненим у нове та часом позбавленим сили духу, але скільки гіркої правди й болю в їхніх словах! Своїми розмовами старі запалюють вогонь ненависті до ворогів Вітчизни в серцях молодих воїнів, пробуджують у них віру в перемогу: „Людська душа молодецька сильніша за всяку танкетку! Була, єсть і буде

Самі діди спокійно ставляться до смерті. „Кому на війні судилося вмерти — так не викрутишся“, — говорить старий Савка. Вони доводять, що вміють не лише дорікати. Платон та Савка — справжні патріоти, бо ладні віддати за Батьківщину життя. Петро Колодуб довідується про загибель старих: виявилося, що вони перекинули човна з нацистськими вояками й самі загинули у хвилях Десни разом із ними.

Отже, діди Савка і Платон — уособлення мудрості, нескореності народу, його досвіду, героїчної історії. Я вважаю, що оповідання було актуальними не лише в роки війни, але й сьогодні, оскільки допомагає нам виховувати стійкість, силу волі в досягненні певної мети, почуття поваги до захисників Батьківщини.

Пояснення: