Verified answer

Ответ:

Скелі витягнули вгору свої обважнілі голови, вхопилися за небо і невблаганно стягують його вниз. Дерева, наче безстрашні альпіністи, стали ланцюжком, видираються на недосяжні вершини. Їх таємничі силуети охороняють величний спокій і тишу. Вітри тут розносять медові духмяні пахощі, розхлюпують схилами гаряче сонце, розсівають масу снігового пилу. Земля тут дихає вічністю. Людина єднається навіки пам'яттю з цим благословенним краєм, що сам підніс себе на п'єдестал суворої й малодоступної краси. Минуть століття, а вона житиме.

Якою беззахисною здається тут людина, але якою щасливою почуває себе, покоривши височенний шпиль! Відшукати стежку до нього нелегко. Тут вам не шосейним шляхом їхати. Це під силу тільки сміливцям. Хай щастить їм на гірських перехрестях!