1)Освіта перебувала під опікою церкви. Найважливішим освітнім центром був Софійський собор. При соборі працювала школа, заснована за правління Ярослава Мудрого. 1068 року онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна відкрила при Андріївському монастирі школу для дівчат. Освітній справі сприяли бібліотеки, які були в усіх княжих містах Русі-України. Реміснича освіта передавалася від майстрів до учнів з покоління в покоління. 2) Освіта в Русі-Україні була пов'язана з церковною організацією. Провідним освітнім центром стала при Ярославі Мудрому Софія Київська, де знаходилася велика княжа бібліотека. Окрім того, книгозбірні були в усіх княжих містах ( Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі та інших). В бібліотеках виховано літописців і літераторів, богословів і філософів: Никона Великого, Нестора, Сильвестра, митрополита Іларіона і Клима Смолятичв, єпископа Кирила Туровського, Данила Заточника. 1068 року організовано школу для дівчат (що було дуже незвично для тогочасної Європи). Існувало також і приватне домашнє навчання. Про поширення навчання і освіти серед населення говорять берестяні грамоти, які у значних кількостях дійшли до наших днів. Виготовлення книг потребувало появи нових ремесел - редакторів, перекладачів, художників, майстри пергаменту, ювелірів. У Русі-Україні розвивалася медицина. Відомо з літописів, що давні лікарі навіть могли робити хірургічні операції, онука Володимира Мономаха Євпраксія написала медичний трактат «Мазі». 3) У другій половині XI - початку ХII ст. у Києві були зведені собори Дмитрівського, Михайлівського Золотоверхого,Видубицького, Києво-Печерського та Кловського монастирів. Відбувається поява в архітектурі однокупольних шестистовпних храмів (як приклад, Успенський собор Києво-Печерського монастиря 1078 р.) 4) Суттєвим впливом на розвиток монументального будівництва стало прийняття християнства з запозиченням візантійського архітектурного стилю, тож найбільші монументальні споруди будувалися з каменю. Поширюється новий вид монастирського храму: однокупольна шестистовпна будівля. З 30-х років ХІІ століття відбувається певне спрощення і зменшення розмірів монументальних споруд, натомість збільшується їх кількість. Це пов'язано з політичною роздробленістю і формуванням регіональних центрів в Русі-Україні. З укріпленням самостійницьких позицій удільних князівств наприкінці ХII - початку ХIII ст. відбувається ускладнення архітектурних проектів храмів. 5) - затвердження планів забудови міст з обов'язковою забороною проведення будівництва там, де розташовані історичні пам'ятки архітектури; - дієвий контроль правоохоронних органів, органів громадського самоврядування за збереженням в задовільному стані історичних архітектурних пам'яток; - виділення коштів на збереження пам'яток в належному стані; - проведення виховної роботи з популяризації історичних пам'яток, створення туристичних маршрутів і відповідної туристичної інфраструктури; - формування ЗМІ суспільної думки щодо необхідності збереження в задовільному стані архітектурних пам'яток та зацікавлення й поваги до минулого в молодшому поколінні
Answers & Comments
Verified answer
1)Освіта перебувала під опікою церкви. Найважливішим освітнім центром був Софійський собор. При соборі працювала школа, заснована за правління Ярослава Мудрого. 1068 року онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна відкрила при Андріївському монастирі школу для дівчат. Освітній справі сприяли бібліотеки, які були в усіх княжих містах Русі-України. Реміснича освіта передавалася від майстрів до учнів з покоління в покоління.2) Освіта в Русі-Україні була пов'язана з церковною організацією. Провідним освітнім центром стала при Ярославі Мудрому Софія Київська, де знаходилася велика княжа бібліотека. Окрім того, книгозбірні були в усіх княжих містах ( Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі та інших). В бібліотеках виховано літописців і літераторів, богословів і філософів: Никона Великого, Нестора, Сильвестра, митрополита Іларіона і Клима Смолятичв, єпископа Кирила Туровського, Данила Заточника. 1068 року організовано школу для дівчат (що було дуже незвично для тогочасної Європи). Існувало також і приватне домашнє навчання. Про поширення навчання і освіти серед населення говорять берестяні грамоти, які у значних кількостях дійшли до наших днів. Виготовлення книг потребувало появи нових ремесел - редакторів, перекладачів, художників, майстри пергаменту, ювелірів. У Русі-Україні розвивалася медицина. Відомо з літописів, що давні лікарі навіть могли робити хірургічні операції, онука Володимира Мономаха Євпраксія написала медичний трактат «Мазі».
3) У другій половині XI - початку ХII ст. у Києві були зведені собори Дмитрівського, Михайлівського Золотоверхого,Видубицького, Києво-Печерського та Кловського монастирів. Відбувається поява в архітектурі однокупольних шестистовпних храмів (як приклад, Успенський собор Києво-Печерського монастиря 1078 р.)
4) Суттєвим впливом на розвиток монументального будівництва стало прийняття християнства з запозиченням візантійського архітектурного стилю, тож найбільші монументальні споруди будувалися з каменю. Поширюється новий вид монастирського храму: однокупольна шестистовпна будівля. З 30-х років ХІІ століття відбувається певне спрощення і зменшення розмірів монументальних споруд, натомість збільшується їх кількість. Це пов'язано з політичною роздробленістю і формуванням регіональних центрів в Русі-Україні. З укріпленням самостійницьких позицій удільних князівств наприкінці ХII - початку ХIII ст. відбувається ускладнення архітектурних проектів храмів.
5) - затвердження планів забудови міст з обов'язковою забороною проведення будівництва там, де розташовані історичні пам'ятки архітектури; - дієвий контроль правоохоронних органів, органів громадського самоврядування за збереженням в задовільному стані історичних архітектурних пам'яток; - виділення коштів на збереження пам'яток в належному стані; - проведення виховної роботи з популяризації історичних пам'яток, створення туристичних маршрутів і відповідної туристичної інфраструктури; - формування ЗМІ суспільної думки щодо необхідності збереження в задовільному стані архітектурних пам'яток та зацікавлення й поваги до минулого в молодшому поколінні