Ответ:

Відомий корифей українського театру Іван Карпенко-Карий умів вдало розкрити людську сутність, виставивши на показ всі вади та недоліки. Чи не найбільш вдало йому вдалось це зробити на образі Герасима Калитки. Спочатку читача веселять дії головного героя твору. Але згодом стає зрозуміло, що чоловік зовсім не вигаданий персонаж, а “копія” деяких людей, яких сьогодні серед нас вдосталь, – і ця думка страшить.

Герасим Калитка живе заради статків: грошей та земельних уділів. Весь його світ будується лише на цих двох складових: всі мрії, плани та наміри. Землю чоловік любить більше, аніж будь-що інше на світі. Лише вона може викликати у нього цілу гаму почуттів, тільки її він називає лагідними словами, звертається до неї із захопленням: “Ох, земелька, свята земелька, божа ти дочечко!”. З одного боку, чоловіка можна зрозуміти, адже в ті часи найбагатшими були ті люди, у яких було найбільше земельних наділів. Вони могли вирощувати на них врожай або ж здавати їх в оренду. Тож той, хто мав вдосталь землі – ніколи нічого не потребував, його сім’я рідко відмовляла собі в якихось потребах. Гроші додавали людям впевненості у завтрашньому дні. Та з іншого боку я вважаю, що така надмірна любов до матеріальних благ – аморальна. Більше того, в таких випадках люди стають підвладними грошовим купюрам. Щоб стати хоч трохи багатшою, така людина часто готова піти на обман, робити найогидніші речі та підписуватися на неймовірні афери. Так і сталося у випадку з головним героєм драми Карпенка-Карого. Афера із фальшивими грошовими купюрами зазнала провалу. Герасим не лише не отримав бажаної суми, а й неабияк занедбав психічне здоров’я. Він ледве не закінчив життя самогубством. Чи варто було так ризикувати заради збагачення?

Отож, краще бути морально й душевно багатим, аніж матеріально. Головне залишатися людиною і не поводитись аморально заради власної вигоди. Як на мене, це надзвичайно корисна порада для більшості наших сучасників.