Ответ:

За думою Маруся Богуславка

Давно-давно в краю, де вишневі сади квітнуть, жила проста, але мудра жінка, звана Марусею Богуславкою. Всі мешканці села зверталися до неї за порадою та поміччю. Її розумність була дорівнювана лише її доброті.

Маруся вміла розповідати казки та легенди, і вона вважалася скарбницею усної народної творчості. Її улюбленою казкою була історія про лісового духа, який допоміг селянам у найважчий час.

У селі завжди приймали гостей із теплотою та радістю. Маруся вміла гостинно приймати та розважати своїх гостей, розповідаючи їм казки про далекі країни та мудрість давніх батьків.

Одного разу, коли весна вже прийшла, а вишневі дерева цвіли, до села прибули подорожній музикант та його донька. Вони були зовсім незнайоміми для місцевих мешканців. Подорожні завертали в село, але ніхто не виразив бажання прийняти їх у свою хату.

Маруся, зазвичай, розуміла серця людей краще, ніж самі вони. Вона запросила подорожніх до своєї хати, пригостила їх смачним обідом та дозволила переночувати. Відплатою подорожнім були музичні навички. Музикант грав на своїй скрипці, а його донька співала дивовижні пісні, які розчулили серця всіх, хто слухав.

Маруся почула в їхній музиці історії далеких країн і втіху для своїх співвітчизників. Вона вважала, що спілкування між різними людьми та обмін знаннями і мистецтвом збагачують кожну душу.

Згодом село стало місцем зустрічей для подорожніх музикантів, і Маруся Богуславка залишила слід у серцях своїх нащадків. Вона навчила людей, що усна народна творчість та відкритість до інших культур роблять світ багатшим і різноманітнішим.

Так закінчується дума про Марусю Богуславку, жінку мудрості та доброти, яка приймала гостей у своєму домі