Ответ:

Внутрішня поверхня раковини. Коли в раковину потрапляє сторонній предмет, наприклад, піщинка або паразит, мантія починає обволікати непрошеного гостя перламутром – шар за шаром.

Так і утворюється перлина. Завдяки їй молюск позбавляється від незручності, яке завдає їй сторонній предмет. Замурувавши його в гладкому карбонатному кульці, молюск зменшує тертя, знижує роздратування.

Таким чином, у центрі перлини завжди є ”центр кристалізації”, зародок перлини. Але буває й так, що сторонній предмет в центрі перлини відсутня. У такому випадку затравкой для утворення перлини може служити бульбашка газу, крапелька рідини або шматочок тканини молюска – в процесі формування перлини він поступово розкладається.

Форма зростаючої перлини залежить в основному від того, куди потрапив її зародок. Якщо

перловий мішечок розташований біля поверхні раковини, то перламутровий шар перлини зливається з перламутром раковини і утворює неправильну  перлину – блістер. У блістери в місці прикріплення відсутній перламутровий шар. Якщо ж мішечок опиниться в мантії молюска, то виростає перлина правильної форми. Перлини, що формуються в м’язах чи прилеглих до них частинах, мають неправильну, часто дуже вигадливу форму.

Іноді трапляється  і так, що сторонній предмет в центрі перлини відсутній. Тоді затравкою для утворення перлини може служити пухирець газу, крапелька рідини або шматочок тканини  тіла молюска - у процесі формування перлини він поступово розкладається.

Спочатку клітини мантії починають обволікати чужорідне тіло зовнішньої плівкою, утворюючи навколо нього перловий мішок, який вдавлюється в тканини тварини. Всередину перлового мішка спочатку виділяється трохи органічної речовини, потім кристали карбонату кальцію у вигляді призматичного арагонита і, нарешті, арагонита у вигляді пластинчастого шару (перламутру).

Групу молюсків, які здатні утворювати перли, так і називають – жемчужніци.

Объяснение:

Держи