Протягом понад 3500 років художники дотримувалися форм і канонів, які були розроблені ще за часів Стародавнього царства, дотримуючись строгого набору принципів, які зберігалися навіть у періоди іноземного впливу і внутрішніх змін. Ці художні стандарти виражалися в простих лініях, формах, характерній плоскій проєкції фігур, без показу просторової глибини, що створювало відчуття порядку і балансу композиції. Зображення та текст були тісно переплетені на усипальницях і стінах храмів, гробницях, стелах і статуях. Фарби отримували з мінералів, таких як залізна руда (червона і жовта охра), мідні руди (синя і зелена), сажа або деревне вугілля (чорна) і вапняк (біла). Їх могли змішувати з гуміарабіком для в'язкості і розділяти на шматки, які можна було за необхідності змочити водою[47]. Хоча канони давньоєгипетського мистецтва зберігалися впродовж тисячоліть, але художній стиль деяких періодів віддзеркалював зміну культурних і політичних поглядів. Так, в Аварісі знайдено фрески в мінойському стилі, що з'явилися після вторгнення гіксосів, а в період правління Ехнатона набуло розвитку «Амарнське мистецтво», для якого характерне реалістичне зображення навколишнього світу [48]. Мистецтво часів Ехнатона звернулося до ще незвіданого: до простих почуттів людей, до їх душевного стану. У творах амарнського стилю зруйнована броня душевної непроникності: тут крики і стогони плакальників, тут похмура покірність полонених негрів, тут, зрештою, ліричні сцени сімейного життя Ехнатона, — він обіймає дружину, пестить дітей.
Answers & Comments
Verified answer
Объяснение:
Протягом понад 3500 років художники дотримувалися форм і канонів, які були розроблені ще за часів Стародавнього царства, дотримуючись строгого набору принципів, які зберігалися навіть у періоди іноземного впливу і внутрішніх змін. Ці художні стандарти виражалися в простих лініях, формах, характерній плоскій проєкції фігур, без показу просторової глибини, що створювало відчуття порядку і балансу композиції. Зображення та текст були тісно переплетені на усипальницях і стінах храмів, гробницях, стелах і статуях. Фарби отримували з мінералів, таких як залізна руда (червона і жовта охра), мідні руди (синя і зелена), сажа або деревне вугілля (чорна) і вапняк (біла). Їх могли змішувати з гуміарабіком для в'язкості і розділяти на шматки, які можна було за необхідності змочити водою[47]. Хоча канони давньоєгипетського мистецтва зберігалися впродовж тисячоліть, але художній стиль деяких періодів віддзеркалював зміну культурних і політичних поглядів. Так, в Аварісі знайдено фрески в мінойському стилі, що з'явилися після вторгнення гіксосів, а в період правління Ехнатона набуло розвитку «Амарнське мистецтво», для якого характерне реалістичне зображення навколишнього світу [48]. Мистецтво часів Ехнатона звернулося до ще незвіданого: до простих почуттів людей, до їх душевного стану. У творах амарнського стилю зруйнована броня душевної непроникності: тут крики і стогони плакальників, тут похмура покірність полонених негрів, тут, зрештою, ліричні сцени сімейного життя Ехнатона, — він обіймає дружину, пестить дітей.