Прочитавши твір Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея" у мене виникло багато думок стосовно твору. Одна з яких це "Чи зміг би він уникнути такої кінцівки і прожити зовсім інше життя".

Все починається після зустрічі з лордом Генрі, який пробудив у ньому гедонізм. Також він був одержимий своїм портретом. Доріана не хотів, щоб його бачили з іншої сторони, тому приховував портрет від чужих та своїх очей. Роблячи різні вчинки він не помічав як "спотворює себе". Якби він справді зрозумів те, що вчинив і не тікав від неминучої правди, він міг би покаятись за свої вчинки і не робити помилок у майбутньому.

Тоді б на мою думку він мав би зовсім інше життя, більш щасливе та світле.