Данило Романович увійшов в історію України як відомий політик та людина, яка мала неабиякі здібності.
У 1205 р. загинув його батько, перший князь Галицько-Волинської держави, Роман.
Мати Данила, княгиня Анна, змушена була разом із чотирирічним Данилом та його братом Васильком покинути Галичину.
Літописи характеризують Данила як досвідченого мужа, що боровся за втілення в життя ідеї про єдність галицько-волинських земель.
У 1223 р. Данило Галицький взяв участь у знаменитій битві на Калці, де виявив себе хоробрим й умілим полководцем, мужньою людиною. Молодий князь виніс із цієї битви повчальний урок — для спільної та успішної боротьби проти загарбників необхідно об’єднання південноруських земель.
Данилові Романовичу вдалося придушити боярські групування на Волині, заручитися підтримкою широких верств населення — ремісників, селян-общинників, міських купців, у тому числі й іноземних, частину боярства. Він зміг створити регулярну добре озброєну та підготовлену до воєнних походів і битв піхоту — «пешцив».
У 1238 р. Данило розгромив групування галицьких і перемишльських бояр, зайняв Галич і став єдиним правителем Галицько-Волинської держави.
Князювання Данила Романовича у Галицько-Волинській державі (1238—1264 pp.) стало періодом її розквіту.
Данило як талановита, освічена людина зміг стати могутнім правителем однієї з найбільших у XIII ст. держав Східної Європи.
Він вів постійну боротьбу з окремими боярськими групуваннями, які іноді повставали проти князівської влади. Князеві вдалося створити власний апарат управління, у якому велику роль відіграв двірський — фактичний заступник князя у військових, адміністративних і судових справах. Також Данило Романович запровадив посади, що існували у Візантії та країнах Західної Європи. Усе це дозволило зміцнити його владу.
Данило Галицький збудував нові міста-замки Данилів, Крем’янець, Угровеськ. Він сприяв розбудові нової столиці князівства — м. Холм.
Місто було укріплено, у ньому збудовано нові церкви, закладено парк, запрошено багатьох ремісників. Такі ж заходи князь здійснював й у інших містах держави. За часів князювання Данила було збудовано м. Львів (на честь старшого сина Лева).
Князь Данило Романович сприяв церковному будівництву, розвитку культури, послабленню гноблення селян-общинників боярством, розширенню прав ремісників у містах.
Данилові Галицькому вдалося встановити на певний час владу над м. Києвом. У 1238 р. війська Данила розгромили під м. Дорогичин хрестоносців, а їх керівника Бруно захоплено у полон. Улітку 1245 р. у битві під Ярославом князівське військо розгромило об’єднані сили угорців й галицьких бояр. Ярославська битва припинила агресію Угорського королівства на південноруські землі. Згодом Данило налагодив стосунки з угорським королем, уклавши шлюбний союз свого сина з донькою правителя Угорщини.
Данило Романович розпочав боротьбу проти монголо-татарської агресії. На жаль, монголо-татарська навала не обминула й Галицько-Волинське князівство. У 1240—1241 pp. війська хана Батия пройшлися галицько-волинською землею та спустошили міста Володимир, Галич та ін. Данило Романович оцінив свої сили та змушений був поїхати на переговори до Сарая — столиці Золотої Орди (1245 p.). Він сплачував монголо- татарам постійну данину та зміцнював кордони свого князівства. Однак новий похід монголо-татар на руські землі призвів до того, що Данило змушений був прийняти умови хана Бурундая та зруйнувати фортеці- замки.
Князь Данило Романович прагнув заручитися підтримкою польських та угорських правителів, Папи Римського Інокентія IV для боротьби з татарами. Задля цього у 1254 р. князь Данило навіть прийняв від Інокентія IV королівську корону. Однак, на жаль, сподівання нового галицько-волинського короля не виправдалися.
Останні роки життя князь Данило Галицький доживав у м. Хомл, хворів, майже втратив зір. Після його смерті Галицько-Волинська держава поступово розпалася.
Answers & Comments
Ответ:
надеюсь о том что надо написано
Объяснение:
Данило Романович увійшов в історію України як відомий політик та людина, яка мала неабиякі здібності.
У 1205 р. загинув його батько, перший князь Галицько-Волинської держави, Роман.
Мати Данила, княгиня Анна, змушена була разом із чотирирічним Данилом та його братом Васильком покинути Галичину.
Літописи характеризують Данила як досвідченого мужа, що боровся за втілення в життя ідеї про єдність галицько-волинських земель.
У 1223 р. Данило Галицький взяв участь у знаменитій битві на Калці, де виявив себе хоробрим й умілим полководцем, мужньою людиною. Молодий князь виніс із цієї битви повчальний урок — для спільної та успішної боротьби проти загарбників необхідно об’єднання південноруських земель.
Данилові Романовичу вдалося придушити боярські групування на Волині, заручитися підтримкою широких верств населення — ремісників, селян-общинників, міських купців, у тому числі й іноземних, частину боярства. Він зміг створити регулярну добре озброєну та підготовлену до воєнних походів і битв піхоту — «пешцив».
У 1238 р. Данило розгромив групування галицьких і перемишльських бояр, зайняв Галич і став єдиним правителем Галицько-Волинської держави.
Князювання Данила Романовича у Галицько-Волинській державі (1238—1264 pp.) стало періодом її розквіту.
Данило як талановита, освічена людина зміг стати могутнім правителем однієї з найбільших у XIII ст. держав Східної Європи.
Він вів постійну боротьбу з окремими боярськими групуваннями, які іноді повставали проти князівської влади. Князеві вдалося створити власний апарат управління, у якому велику роль відіграв двірський — фактичний заступник князя у військових, адміністративних і судових справах. Також Данило Романович запровадив посади, що існували у Візантії та країнах Західної Європи. Усе це дозволило зміцнити його владу.
Данило Галицький збудував нові міста-замки Данилів, Крем’янець, Угровеськ. Він сприяв розбудові нової столиці князівства — м. Холм.
Місто було укріплено, у ньому збудовано нові церкви, закладено парк, запрошено багатьох ремісників. Такі ж заходи князь здійснював й у інших містах держави. За часів князювання Данила було збудовано м. Львів (на честь старшого сина Лева).
Князь Данило Романович сприяв церковному будівництву, розвитку культури, послабленню гноблення селян-общинників боярством, розширенню прав ремісників у містах.
Данилові Галицькому вдалося встановити на певний час владу над м. Києвом. У 1238 р. війська Данила розгромили під м. Дорогичин хрестоносців, а їх керівника Бруно захоплено у полон. Улітку 1245 р. у битві під Ярославом князівське військо розгромило об’єднані сили угорців й галицьких бояр. Ярославська битва припинила агресію Угорського королівства на південноруські землі. Згодом Данило налагодив стосунки з угорським королем, уклавши шлюбний союз свого сина з донькою правителя Угорщини.
Данило Романович розпочав боротьбу проти монголо-татарської агресії. На жаль, монголо-татарська навала не обминула й Галицько-Волинське князівство. У 1240—1241 pp. війська хана Батия пройшлися галицько-волинською землею та спустошили міста Володимир, Галич та ін. Данило Романович оцінив свої сили та змушений був поїхати на переговори до Сарая — столиці Золотої Орди (1245 p.). Він сплачував монголо- татарам постійну данину та зміцнював кордони свого князівства. Однак новий похід монголо-татар на руські землі призвів до того, що Данило змушений був прийняти умови хана Бурундая та зруйнувати фортеці- замки.
Князь Данило Романович прагнув заручитися підтримкою польських та угорських правителів, Папи Римського Інокентія IV для боротьби з татарами. Задля цього у 1254 р. князь Данило навіть прийняв від Інокентія IV королівську корону. Однак, на жаль, сподівання нового галицько-волинського короля не виправдалися.
Останні роки життя князь Данило Галицький доживав у м. Хомл, хворів, майже втратив зір. Після його смерті Галицько-Волинська держава поступово розпалася.