Сойчине крило, вкладає Марія у свого листа до коханого, до Хоми-Массіно, який вже давно вважав її загиблою. Сойчине крило у творі не просто річ — це знак, це символ, який втілює безсмертне кохання, символ, який пов’язаний не тільки з дівчиною на ім’я’ Марія, Манюня, Манюся, але й з узагальненим образом української жінки. Особисто ж у долі Массіно це крило було пов’язане з найсумнішими подіями в його житті. Для нього сойчине крило — це теж кохання, яке він вже майже викреслив із свого життя. Адже лист прийшов до героя через три роки після того, як його дівчина безслідно зникла, та все одно він подихнув на нього життям і теплом.