Існує легенда, що тріо Мареничів виникло досить випадково (1973 р.) – якось на концерті ВІА, в якому вони співали у провінційному будинку культури, зник електричний струм... Акустичний концерт був настільки вдалим, що керівництво філармонії швиденько оформило їх самостійною творчою одиницею...
Валерій Маренич народився 1 січня 1946 р. у Кривому Розі. Його дружина (вони одружилися у 1971 р.) Антоніна Сухорукова (народилася у Куйбишеві 17 березня 1950 р.) та її сестра Світлана (народилася у Куйбишеві 1 березня 1956 р.) – корінні росіянки. А потрапили вони всі до Луцька аж з Казахстану.
Антоніна почала співочу кар'єру у вокальному октеті московського естрадною оркестру "ВІО-66" під керівництвом Юрія Саульського, з 1971 р. вона співає у дуеті з Валерієм, а за два роки до них приєдналася і Світлана.
Тріо вибороло перше місце на огляді ВІА у Харкові, а нагородою стала поїздка на молодіжний фестиваль у Кубі (однак, в Гавану їх так і не пустили). На телеекранах України тріо з'явилося 1978 р. і протягом трьох років з ефіру не зникали – почалося ера Мареничів. Пісні народів світу та поп-шлягери з їхнього репертуару відразу ж зникли – залишилися тільки україномовні, всенародно улюблені пісні "Сиджу я край віконечка", "Посилала мене мати", "Ой у гаю при Дунаю", "Несе Галя воду", "Ой під вишнею", "Тиша навкруги", "Чом ти не прийшов?".
1979 р. ВФГ "Мелодія" випустила довгограй Мареничів, Укртелефільм зробив його відеоверсію У цьому ж році Мареничі представляли Радянську Україну на Євробаченні із піснями "Ой у гаю при Дунаю" та "Несе Галя воду". Згодом їм було присвоєно звання "Заслужених артистів України".
Мареничі ж бо не вміли орієнтуватися в ситуації й відмовлялися від стадіонних концертів, не захотіли обслуговувати Московську Олімпіаду (1980 р. - 1981 р.), не співали під фонограму, не виконували патріотичних пісень, та ще й захоплювалися піснями січових стрільців. Після чергової відмови співати в офіціозному концерті до дня колгоспника спалахнув скандал – історія потрапила в газети. З Міністерства культури прийшов наказ з забороною Мареничам виступати за межами Волинської області, був розмагнічений свіжо знятий фільм, припинена трансляція їхніх записів на радіо та телебаченні. Таке раптове зникнення суперпопулярного й найприбутковішого колективу України спричинило до появи чутки про їхню втечу до Канади – а вони, як і раніше, жили утрьох в однокімнатній квартирі, хоча 1992 р. вони гастролювали Північною Америкою. Деякий час художнього керівника тріо Антоніну Маренич підміняв Олег Сиваков. Із небуття Мареничі повернулися тільки на початку 1994 p., коли, розпрощавшись із Волинською філармонією, самостійно відзначили 20-ту річницю своєї творчої діяльності великими концертами у столичному палаці "Україна". 1983 р. у Валерія і Антоніна народився син Богодар.
На студії "Олекса" тріо зробило серію реміксів своїх колишніх хітів у сучасній музичній обробці. Антоніна Маренич згодом дебютувала як композитор, а також записала цикл із семи телепередач під загальною назвою "Колисанка".
1998 р. завдяки лейблу Оберіг-ХХІ виходить перший компакт-диск Мареничів "Три тополі" з піснями початку 80-х, що раніше не видавалися, а вже через два роки перевидано перший альбом – "Ой під вишнею...". Лютий 2003 р. – Антоніні, Світлані і Валерію Мареничам присвоєно звання "Народних артистів України". З цієї нагоди "Taras Bulba Enlertainmenl" скомпілював збірник "Співає Тріо Мареничів".
Валерій Маренич все частіше виступав сольно, і в кінці 2004 р. відоме тріо розпалося (Мареничі заявили, що більше не виступатимуть утрьох). Першим оговтався Валерій, і вже за півроку випустив довгограй "Пісні Волинських авторів", а вже 2005 р. вийшов диск Валерія "Ген, на узліссі хрест мовчить". Нещодавно з допомогою Олеся Саніна то Олега Климчука підготував до тиражування новий компакт-диск своїх пісень, до якого увійшло два десятки переважно повстанських і героїчних пісень на слова волинських, львівських і київських авторів: "Нами снили поліські пущі', "Зв'язкова", "Я сьогодні від вас від'їжджою"... Антоніна також виступає сама, подекуди залучаючи до своєї концертної діяльності і сестру Світлану.
Answers & Comments
Ответ:
Тріо Мареничі:
Валерій Маренич — вокал, гітара, бонги, кларнет
Антоніна Маренич — вокал, маракаси, гармоніка, бубон, бас-гітара
Світлана Маренич — вокал, бубон, гармоніка
Існує легенда, що тріо Мареничів виникло досить випадково (1973 р.) – якось на концерті ВІА, в якому вони співали у провінційному будинку культури, зник електричний струм... Акустичний концерт був настільки вдалим, що керівництво філармонії швиденько оформило їх самостійною творчою одиницею...
Валерій Маренич народився 1 січня 1946 р. у Кривому Розі. Його дружина (вони одружилися у 1971 р.) Антоніна Сухорукова (народилася у Куйбишеві 17 березня 1950 р.) та її сестра Світлана (народилася у Куйбишеві 1 березня 1956 р.) – корінні росіянки. А потрапили вони всі до Луцька аж з Казахстану.
Антоніна почала співочу кар'єру у вокальному октеті московського естрадною оркестру "ВІО-66" під керівництвом Юрія Саульського, з 1971 р. вона співає у дуеті з Валерієм, а за два роки до них приєдналася і Світлана.
Тріо вибороло перше місце на огляді ВІА у Харкові, а нагородою стала поїздка на молодіжний фестиваль у Кубі (однак, в Гавану їх так і не пустили). На телеекранах України тріо з'явилося 1978 р. і протягом трьох років з ефіру не зникали – почалося ера Мареничів. Пісні народів світу та поп-шлягери з їхнього репертуару відразу ж зникли – залишилися тільки україномовні, всенародно улюблені пісні "Сиджу я край віконечка", "Посилала мене мати", "Ой у гаю при Дунаю", "Несе Галя воду", "Ой під вишнею", "Тиша навкруги", "Чом ти не прийшов?".
1979 р. ВФГ "Мелодія" випустила довгограй Мареничів, Укртелефільм зробив його відеоверсію У цьому ж році Мареничі представляли Радянську Україну на Євробаченні із піснями "Ой у гаю при Дунаю" та "Несе Галя воду". Згодом їм було присвоєно звання "Заслужених артистів України".
Мареничі ж бо не вміли орієнтуватися в ситуації й відмовлялися від стадіонних концертів, не захотіли обслуговувати Московську Олімпіаду (1980 р. - 1981 р.), не співали під фонограму, не виконували патріотичних пісень, та ще й захоплювалися піснями січових стрільців. Після чергової відмови співати в офіціозному концерті до дня колгоспника спалахнув скандал – історія потрапила в газети. З Міністерства культури прийшов наказ з забороною Мареничам виступати за межами Волинської області, був розмагнічений свіжо знятий фільм, припинена трансляція їхніх записів на радіо та телебаченні. Таке раптове зникнення суперпопулярного й найприбутковішого колективу України спричинило до появи чутки про їхню втечу до Канади – а вони, як і раніше, жили утрьох в однокімнатній квартирі, хоча 1992 р. вони гастролювали Північною Америкою. Деякий час художнього керівника тріо Антоніну Маренич підміняв Олег Сиваков. Із небуття Мареничі повернулися тільки на початку 1994 p., коли, розпрощавшись із Волинською філармонією, самостійно відзначили 20-ту річницю своєї творчої діяльності великими концертами у столичному палаці "Україна". 1983 р. у Валерія і Антоніна народився син Богодар.
На студії "Олекса" тріо зробило серію реміксів своїх колишніх хітів у сучасній музичній обробці. Антоніна Маренич згодом дебютувала як композитор, а також записала цикл із семи телепередач під загальною назвою "Колисанка".
1998 р. завдяки лейблу Оберіг-ХХІ виходить перший компакт-диск Мареничів "Три тополі" з піснями початку 80-х, що раніше не видавалися, а вже через два роки перевидано перший альбом – "Ой під вишнею...". Лютий 2003 р. – Антоніні, Світлані і Валерію Мареничам присвоєно звання "Народних артистів України". З цієї нагоди "Taras Bulba Enlertainmenl" скомпілював збірник "Співає Тріо Мареничів".
Валерій Маренич все частіше виступав сольно, і в кінці 2004 р. відоме тріо розпалося (Мареничі заявили, що більше не виступатимуть утрьох). Першим оговтався Валерій, і вже за півроку випустив довгограй "Пісні Волинських авторів", а вже 2005 р. вийшов диск Валерія "Ген, на узліссі хрест мовчить". Нещодавно з допомогою Олеся Саніна то Олега Климчука підготував до тиражування новий компакт-диск своїх пісень, до якого увійшло два десятки переважно повстанських і героїчних пісень на слова волинських, львівських і київських авторів: "Нами снили поліські пущі', "Зв'язкова", "Я сьогодні від вас від'їжджою"... Антоніна також виступає сама, подекуди залучаючи до своєї концертної діяльності і сестру Світлану.
Объяснение: