Ответ:

во

Объяснение:

Цитатна характеристика поета.

ХарактеристикаЦитата

Талановитий,

наділений поетичним талантом

«Проживав поет нещасний,

Тільки мав талан до віршів,

Не позичений, а власний»

Привабливий, непоганий на вроду

«На обличчі у поета

Не цвіла урода гожа,

Хоч не був він теж поганий»

Проста, благородна,

добра та доброчесна людина

«От собі — людина божа!»

Не мав таланту до співу

«Що не був співцем поет наш,

Бо зовсім не вмів співати».

Мав талант до поетичного слова

«Та була у нього пісня

І дзвінкою, і гучною,

Бо розходилась по світу

Стоголосою луною».

 Живучи самотньо,

поет не був

одиноким, бо народ любив

його за правдиве слово

 «І не був поет самотнім:

До його малої хати

Раз у раз ходила молодь

Пісні-слова вислухати»...

«Надійшла сільськая молодь,

Що з роботи поверталась,

І побачила поета,

З ним приязно привіталась»...

«Бачать: зібрана громада,

Всі стоять навколо ліжка,

Мов якась таємна рада!»

 Пісні поета допомагали жити«Теє слово всім давало

То розвагу, то пораду» 

 За своє служіння людям поет

зустрічав подяку від них

 «Слухачі співцю за теє 

Ділом скрізь давали раду.

Що могли, то те й давали»

 Дотепний, гострий на язик «А поет йому: «Та й сам я

Не люблю з панами жарту... »

«Певне, всі ми в божій волі»

 Допомагає закоханому Бертольдові,

визнає красу цього почуття

 «Ось пожди лиш трохи, зараз

Будеш мати серенаду»

 Невибагливий у матеріальному житті,

задоволений своїм становищем, 

жив бідно, але гідно

 «Він зо всього був догодний»

«Досить з нього, що не був він

Ні голодний, ні холодний».

«До убогої оселі,

Принесли вони поету

Ті запросини веселі»

Черпав творчу наснагу в природи

 «То щодня поет приходив

До діброви на розмову»

 Любив природу «Чи він слухав шум діброви,

Чи пісні складав, не знаю! »

 Не страшився незгод  «Ей, я лиха не боюся,

З ним ночую, з ним і днюю»

 Мав багату творчу уяву «В мене рими — соколята,

Як злетять до мене з неба»...

В таємні світи надхмарні

Я на крилах думки лину»

 Надає перевагу духовному багатству,

а не матеріальному,

найцікавіший скарб  для поета —

мати щастя.

 «Маю я багатства стільки,

Що його й на тебе стане! »...

Бачиш ти — оця діброва,

Поле, небо, синє море —

То моє багатство-панство

І розкішне, і просторе.

При всьому сьому багатстві

Я щасливий завжди й вільний».

 Творчість та воля приносить

митцю щастя

 «Та я справді маю щастя,

І з мене його доволі»

 Свободолюбний, правдивий «Так, я вільний, маю бистрі

Вільні думи-чарівниці»

 Живе по-совісті, не приносить зла іншим «Сам я вільний і ніколи

Не зламав чужої волі!»

 Писав свої поетичні рядки для народу «Тут поет взяв мандоліну,

І на відповідь гуртові

Він заграв, і до музики

Промовляв пісні чудові».

 Його поетичне слово долало перешкоди. «Що за дивна сила слова!» Був розумнішим від Бертольда «Ворожбит якийсь, та й годі!» Його талант визнають усі «...у гаю

Ти своїм віршем чудовим

Чарував усю громаду»

 Гостинний господар «Не палю вогню даремно;

Та для гостя запалю вже.

І добув вогню з кресала».

 Має неабиякий талант до написання

поетичного слова, працелюбний та

наполегливий, відточує свою майстерність

 «химерний, норовистий

Кінь поезії крилатий!»

 Щедрий, допомагає іншим «Можу я знайти й без плати

Для приятеля пораду».

 Співчутливий до чужого горя «Розливався людський стогін

Всюди хвилею сумною,

І в серденьку у поета

Озивався він луною...

«Там він має розважати

Не одну сумну родину»

 Надихає народ на боротьбу за

рівність та волю, виступає проти

несправелдивості

 «Все про рівність і про волю

У піснях своїх торочать».

 Згуртовує навколо ідеї справедливості

людей-однодумців,

борець, обдарований поетичним,

мистецьким хистом

 «Нас таки чимале військо,

Маєм свого отамана»

 Безкорисливий, не чекає нагороди «Ви скажіте свому пану,

Що заплати не бажаю,

Бо коли я що дарую,

То назад не одбираю».

 Вірний своєму покликанню,

не йде на службу до Герольда,

не зраджує своєму народові,

послідовний у своїх діях

 «Золотих не хочу лаврів, —

З ними щастя не здобуду.

Як я ними увінчаюсь,

То поетом вже не буду.

Тож підіте і скажіте,

Що поки я буду жити,

Не подумаю довіку

Зброї чесної зложити!»

 Усвідомлює справжнє призначення

митця, викриває несправедливість

пануючого ладу

 «Не поет, у кого думки

Не літають вільно в світі,

А заплутались навіки

В золотії тонкі сіті.

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!»

 Самовідданий митець «Утомивсь поет від праці,

Третій день лежить в недузі,

Слухачі навколо нього

Посхиляли чола в тузі.

А поет усе то грає,

То щось пише на папері

Й роздає писання людям»

 Безстрашний,

переконаний у своїй правоті

 «Всі Бертольдові погрози

Слухав мовчки, усміхався».

 Слово поета - грізна зброя

проти гнобителів, яка стала

дороговказом для народу

 «З словом зіллються в темниці

Гіркий жаль і тяжка туга,

І тоді потрійна стане

І страшна його потуга».

 Поет вірно служив своєму народові,

був на боці пригноблених

 «І поет від свого люду

Не почує слів догани»

 Готовий до самопожертви «Так довіку у темниці

Довелось поету жити,

За тюремний спів він мусив

Головою наложити».

 Пісні поета надихнули простих людей

на повстання проти гнобителів

 «Та зосталися на світі

Молоді його нащадки,

Що взяли собі у спадок

Всі пісні його, всі гадки.

Здійнялось повстання в краю,

І Бертольда вбили люде,

Та й гадали, що в країні

Більш неволі вже не буде».