не любить Федько й товаришів видавати»- Вірний у дружбі.
«хоч би ж попросило тата, хоч би заплакало» - Терплячий.
«коли вже хлопці далеко і не можуть йому нічого зробити, він раптом вертається і віддає, змія. Навіть принесе ще своїх ниток і дасть»-Щедрий.
«але комашинка (Федько) якимсь чудом ловко видряпувалась на самий гребінь кучугури, скоренько з’їжджала з неї і бігла знову з крижини на крижину»; «ловкий хлопчак, що й говорити!»; «стриба, як кішка»-Спритний
характеристика Федька, з якою погоджувалися всі: "Це був чистий розбишака-халамидник", "Спокій був його ворогом..", Хлопець сильний, "Битись з ним і не пробуй,— перший по силі на всю вулицю", хлопець спритний "Жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка..", "усяку собаку випередить", сміливий "от скажений цей Федько! Там, десь, дивитись страшно, а він полізе туди", але задиркуватий "Федько тільки угинається й регоче".
зовнішність хлопця: "Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає". "Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають", "Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті. Але він весь сяяв і махав величезною палицею, яка була вдвоє більша за нього", коли поспорив з Толіком "...у Федька навіть губи побіліли, а очі стали такі чудні, гострі, коли він вдивлявся в кригу"
що подобається і не подобається Федькові: "Він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти", "Федько брехати не любить. Не любить також Федько й товаришів видавати"
як веде себе, коли його карають: "Він не плаче, не проситься, не обіщає, що більше не буде..". мати про нього каже "Хоч би ж попросило тата, хоч би заплакало. Камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь.."
стосунки з Толею "найбільше Федькові доставалося за Толю", Толя про Федька думає так "... як він сміє насміхатись, мурля погане". "Федько, той, якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би". Коли Толя звинувачує Федька в тому, що він попхав його на кригу: "Федько аж труситись перестав і подивився на Толю". Навіть в горячці, вже перед смертю "Разів зо два він приходив до пам'яті, питав, чи били Толю, щось бурмотів і знов падав непритомним. А в непритомності когось просив, комусь грозився і все чогось допитувався у Толі..."
як веде себе на річці : "Він часом оглядався, піднімав на палиці шапку, весело крутив нею і кричав щось. Розібрати не можна було, що він саме кричав, але чути, щось веселе і завзяте", люди про нього кажуть: "Ловкий хлопчак, що й говорити". Федько був як : "..маленької комашинки, яка дряпалась, бігла серед страшних сірих крижин, стрибала, метушилася".
Answers & Comments
Відповідь:
не любить Федько й товаришів видавати»- Вірний у дружбі.
«хоч би ж попросило тата, хоч би заплакало» - Терплячий.
«коли вже хлопці далеко і не можуть йому нічого зробити, він раптом вертається і віддає, змія. Навіть принесе ще своїх ниток і дасть»-Щедрий.
«але комашинка (Федько) якимсь чудом ловко видряпувалась на самий гребінь кучугури, скоренько з’їжджала з неї і бігла знову з крижини на крижину»; «ловкий хлопчак, що й говорити!»; «стриба, як кішка»-Спритний
Відповідь:
характеристика Федька, з якою погоджувалися всі: "Це був чистий розбишака-халамидник", "Спокій був його ворогом..", Хлопець сильний, "Битись з ним і не пробуй,— перший по силі на всю вулицю", хлопець спритний "Жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка..", "усяку собаку випередить", сміливий "от скажений цей Федько! Там, десь, дивитись страшно, а він полізе туди", але задиркуватий "Федько тільки угинається й регоче".
зовнішність хлопця: "Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає". "Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають", "Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті. Але він весь сяяв і махав величезною палицею, яка була вдвоє більша за нього", коли поспорив з Толіком "...у Федька навіть губи побіліли, а очі стали такі чудні, гострі, коли він вдивлявся в кригу"
що подобається і не подобається Федькові: "Він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти", "Федько брехати не любить. Не любить також Федько й товаришів видавати"
як веде себе, коли його карають: "Він не плаче, не проситься, не обіщає, що більше не буде..". мати про нього каже "Хоч би ж попросило тата, хоч би заплакало. Камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь.."
стосунки з Толею "найбільше Федькові доставалося за Толю", Толя про Федька думає так "... як він сміє насміхатись, мурля погане". "Федько, той, якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би". Коли Толя звинувачує Федька в тому, що він попхав його на кригу: "Федько аж труситись перестав і подивився на Толю". Навіть в горячці, вже перед смертю "Разів зо два він приходив до пам'яті, питав, чи били Толю, щось бурмотів і знов падав непритомним. А в непритомності когось просив, комусь грозився і все чогось допитувався у Толі..."
як веде себе на річці : "Він часом оглядався, піднімав на палиці шапку, весело крутив нею і кричав щось. Розібрати не можна було, що він саме кричав, але чути, щось веселе і завзяте", люди про нього кажуть: "Ловкий хлопчак, що й говорити". Федько був як : "..маленької комашинки, яка дряпалась, бігла серед страшних сірих крижин, стрибала, метушилася".
Пояснення: