Відповідь: Сарма́ти (грец. Σαρμάται) — кочовий іраномовний народ, який належав до іранської групи народів.[1] Сармати мешкали на межі нашої ери у Сарматії, що нині займає територію сучасної України та прилеглі до неї землі. Оволодівши землями скіфів, сарматський народ зі степів Причорномор'я в III ст. н. е. був частково витіснений готами[2], та частково ними ж підкорений, які зруйнувавши сарматські торгові центри, розсіяли кочів'я. Їхнє остаточне зникнення на цих територіях пов'язане з експансією гунів після 370 року.н.е.[3]. Про сарматів епізодично згадується в працях античних істориків, де їх нерідко ототожнюють із савроматами.[4] У ранньому новому часі під впливом ідей сарматизму нащадками сарматів вважали себе польська шляхта, а в Україні – козаки, а також в українській публіцистиці та романтичній історіографії 18 — 19 століття нащадками сарматського народу зображалися русини-українці[5][6], що з наукової точки зору не доведено на підставі аргументованих доказів, як єдиних предків без участі конфедерацій племен, народів іншого культурного, мовного походження в інших, суміжних регіонах етнічного ареалу українців на корінних землях.[5][6].
Сармати Shepherd-c-018-019 cropped Middle East.JPG Сармати на мапі Близького Сходу. IV ст. до н. е. Входить до Сарматію Релігія язичництво Тарас Марусик, професор Київського національного університету імени Тараса Шевченка, вважає що до іранських мовних запозичень в українській мові належать такі слова, як пан, терези, джура, шаровари. Це пізні запозичення. А Костянтин Тищенко, професор кафедри Близького Сходу при Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, зазначає, що є і прадавні запозичення. Наприклад: “дбати – дбайливий”, “бачити – обачний”, “тривати – тривалий”, “жвавий – жвавішати”, “почвара – потвора”, “кат – катувати” - ось такі запозичення в давні часи, які спільні з білоруською і польською мовою передусім. Пояснення:
tanusamatuk23
Сармати і скіфи жили родовими общинами, вели кочовий спосіб життя, займалися тваринництвом, були войовничими народами. Жінки мали високе суспільне становище поряд з чоловіками. Греки жили в полісах, які мали державний устрій, вели осілий спосіб життя, займалися переважно землеробством та ремеслом, хоча могли тримати домашніх тварин та птицю. Мали високий рівень розвитку культури. Грецькі жінки не мали тих прав у суспільстві, що чоловіки.
Answers & Comments
Verified answer
Відповідь:Сарма́ти (грец. Σαρμάται) — кочовий іраномовний народ, який належав до іранської групи народів.[1] Сармати мешкали на межі нашої ери у Сарматії, що нині займає територію сучасної України та прилеглі до неї землі. Оволодівши землями скіфів, сарматський народ зі степів Причорномор'я в III ст. н. е. був частково витіснений готами[2], та частково ними ж підкорений, які зруйнувавши сарматські торгові центри, розсіяли кочів'я. Їхнє остаточне зникнення на цих територіях пов'язане з експансією гунів після 370 року.н.е.[3]. Про сарматів епізодично згадується в працях античних істориків, де їх нерідко ототожнюють із савроматами.[4] У ранньому новому часі під впливом ідей сарматизму нащадками сарматів вважали себе польська шляхта, а в Україні – козаки, а також в українській публіцистиці та романтичній історіографії 18 — 19 століття нащадками сарматського народу зображалися русини-українці[5][6], що з наукової точки зору не доведено на підставі аргументованих доказів, як єдиних предків без участі конфедерацій племен, народів іншого культурного, мовного походження в інших, суміжних регіонах етнічного ареалу українців на корінних землях.[5][6].
Сармати
Shepherd-c-018-019 cropped Middle East.JPG
Сармати на мапі Близького Сходу. IV ст. до н. е.
Входить до
Сарматію
Релігія
язичництво
Тарас Марусик, професор Київського національного університету імени Тараса Шевченка, вважає що до іранських мовних запозичень в українській мові належать такі слова, як пан, терези, джура, шаровари. Це пізні запозичення. А Костянтин Тищенко, професор кафедри Близького Сходу при Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, зазначає, що є і прадавні запозичення. Наприклад: “дбати – дбайливий”, “бачити – обачний”, “тривати – тривалий”, “жвавий – жвавішати”, “почвара – потвора”, “кат – катувати” - ось такі запозичення в давні часи, які спільні з білоруською і польською мовою передусім.
Пояснення:
Греки жили в полісах, які мали державний устрій, вели осілий спосіб життя, займалися переважно землеробством та ремеслом, хоча могли тримати домашніх тварин та птицю. Мали високий рівень розвитку культури. Грецькі жінки не мали тих прав у суспільстві, що чоловіки.