Ответ:

Та попри одностайність, з якою, за свідченням літописця, князі дійшли згоди на Любецькому з’їзді, суперечки князів тривали. Адже право вотчини закріплювалося лише за дітьми та онуками трьох Ярославовичів - Ізяслава, Святослава і Всеволода. Решта князів мали задовольнятися мізерними володіннями. До того ж розпорядниками цих володінь визнавалися власники вотчин. До гурту «обділених» князів, крім численних Ярославових небожів, потрапив і його онук Давид Ігорович. Він узяв активну участь у жорстокій міжусобиці, що спалахнула одразу після з’їзду в Любечі. Жертвою усобиці став теребовлянський князь Василько, якого осліпили з волі Давида Ігоровича і з дозволу великого київського князя Святополка Ізяславовича.