ns153844Ім’я видатного українського Кобзаря— Тараса Григоровича Шевченка — відоме далеко за межами України. Він.як дійсний патріот своєї Вітчизни, був завжди разом з нею. навіть тоді,коли був далеко від неї. Думки Кобзатзя летіли до рідної неньки,намагаючись хоч чимось їй допомогти, їй, скривдженій тазнедоленій. Немає волі на Україні, забулася козацька слава — ось шобентежить Таоаса Шевченка. І шле він на рідну землю свої думи, свої«квіти»: В України ідіть, діти. В нашу Україну, Попідтинню сиротами. А я— тут загину.(«Думи мої, думи…») Тужить Кобзар засвоєю ненькою, бо Батьківщина — єдина у світі, і її неможливо забути.Але не все спокійно на Україні, «у тім раї»:Латану свитину з каліки знімають,З шкурою знімають, бо нічим обутьКняжат недорослих: а он розпинаютьВдову за подушне, а сина кують…(«Сон» )Як тяжко і гірко пе бачити справжньому синовіУкраїни! Плаче він від того, шо забуває українськийнарод й історію свою, і культуру, і мову; замістьцього хоче стати подібним ло «московів»:Україно! Україно!Оце твої дітиМосковською блекотоюВ німецьких теплицяхЗаглушені!.. Плач, Україно!Бездітна вдовице!(«Сон»)Закликає Тарас Шевченкостати вільними, незалежними, прислухатися до плачу рідної неньки.Перебуваючи у казематі і далеко за межами своєї Батьківщини, завжди линевін думкою до неї, тужить і плаче, розуміючи, як тяжко їй зараздоводиться, позбавленій волі. Ми ніби чуємо і стогін України під ярмом —панським та московським, — і стогін самого Кобзаря:Подивіться на рай тихий,На свою Країну.Полюбіте щирим серцемВелику руїну.Розкуйтеся, братайтеся!(«І мертвим, і живим…» )Адже Україна — єдина у світі, і незнайдемо ми ніколи нічого кращого, ніж її зелені садочки, ніж її веселірічки. Все це — вона, рідна мати, заради якої можна навіть віддатижиття. Кожна країна має свої здобутки, свої ідеали. Люди усіх країнспілкуються між собою, беруть краще з культури, мистецтва, технологій,але ж не потрібно сліпо поклонятися всьому, що мають інші країни, аджеУкраїна та українці — це самостійна нація, у якої є чудове мистецтво,перш за все пісенне, є своя історія, хоч страшна, навіть трагічна. Тому йрадить Великий Кобзар:Учітесь, читайте,І чужому научайтесь.Й свого не цурайтесь,Бо хто матір забуває…Того Бог карає.І немає зломуНа всій землі безконечнійВеселого дому.(«І мертвим, і живим…») За такою Україною,вільною, незалежною, тужить Тарас Шевченко, де усі люди будуть братами,де будуть розуміти один одного так, як було колись. І тоді прийде новежиття, щасливе, радісне, «оживе добра слава», і буде «сім’я велика»; і вцій «сім’ї вольній, новій» житиме вічно ім’я великого українськогоКобзаря. Тарас Григорович Шевченко вірить у те, що Україна порве«кайдани» неволі, «окропить» волю «вражою злою кров’ю, стане рівною зіншими країнами, і «забудеться срамотня давняя година», тому й кличе:Обніміться ж, брати мої,Молю вас, благаю!(«І мертвим, і живим…» )
2 votes Thanks 6
gfvrik29
Шевченко впав в траву і заплакав,потім він взяв декілька аркушів зшив їх та написав вірші
Answers & Comments