З кінця XV ст. у Середній Італії виникла нова культура, що отримала назву Відродження, або Ренесансу. Це було пов'язано із зародженням нового класу - буржуазії, яка була особливо зацікавлена у розвитку науки, техніки, культури. Зростаючи, міста потребували дедалі більше освічених людей, бухгалтерів, юристів, лікарів. Крім того, буржуазія прагнула мати пишні палаци, скульптури, картини тощо, вірила насамперед у сили та здібності людини, а не у Божу волю. Діячів Відродження приваблювали передусім людина та її справи, культура Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, що славила красу людини, тому вони отримали назву гуманістів.Антична, нехристиянська, культура, що в основному була забута у попередні століття, ніби знову відроджувалася. Тому час, коли виникла нова культура, було названо Відродженням. Проте мистецтво часу Ренесансу розвивалося і на основі того найкращого, що було створене у середньовіччі. Засновником мистецтва Ренесансу в Середній Італії вважається великий італійський художник, вчений та інженер Леонардо да Вінчі (1452-1519). Крім живопису, він займався анатомією, оптикою, музикою, поезією, філософією. В усій історії людства це найвизначніший випадок, коли наука і мистецтво тісно переплелися у долі однієї людини. Теоретичні ідеї та наукові пошуки Леонардо да Вінчі викладено у знаменитому "Трактаті про живопис". Він досяг надзвичайної глибини передання почуттів людини у картинах "Мадонна з квіткою", "Мадонна Бенуа", "Мадонна Літта", "Мадонна в скелях", "Мона Ліза" ("Джоконда"), а також у фресці "Таємна вечеря" для трапезної монастиря в Мілані.Видатним представником італійського Ренесансу є живописець і архітектор Рафаель Санті (1483-1520).

Кульмінацією епохи Відродження, а також її завершенням була творчість талановитого скульптора, живописця, архітектора і поета Мікеланджело Буонарроті (1475-1564). Людина була в центрі уваги всіх митців того часу, але у творчості Мікеланджело - найбільшою мірою. Але після завершення Ренесансу не припинився розвиток мистецтва та науки, гуманістичної думки