Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.

Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя.

Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».

Жанр: філософська лірика. Віршовий розмір: ямб.

Художні засоби: повтори: «дальше, дальше», «слава ...слава»; звертання: «учися, серденько.», «ходімо ж, доленько моя», «мій друже вбогий, нелукавий!»; риторичне запитання: «Які з нас люде?»; риторичні оклики: «Та дарма!», «Ходімо ж, доленько моя!» «Мій друже вбогий, нелукавий!».