Напроти мене сіла літня жінка приблизно семидесяти років. Перше, що припало до мого погляду це її яскраві, подитячому веселі, але сповнені мудрістю, блакитні очі. Вона дивилася на швидкоплинучі краєвиди за вікном потяга, але думки її були, мабуть, делеко від нього. Сухе лице бабусі було повністю вкрито зморшками, проте на вкритих лататтям щоках горів молодий рум'янець. З-під червоно-чорної хустинки виглядали рідкі прядки сідого волосся.Я оглянув(ла)  її з голови до п'ят : старе сіреньке пальто було зверху крупнозв'язаного пожовтілого светра, ноги були майже повністю скриті під довгою чорною спідницею із товстої тканини. Її тремтячі, жилаві руки ціпко тримали велику, доверху наповнену скляними банками клітчату сумку. Непримітний образ старої довершували великі, грубі шкіряні  туфлі. Мій погляд знову повернувся до очей бабусі, таких виразних і гарних в порівнянні до зовнішнього вигляду. Вона вийшла на наступній зупинці, але залишила собою затишний, приємний спогад, який змусив мене посміхатися протягом всього ранку.