"Людину можна знищити, але її не можна перемогти", - так говорив герой твору Е.Хемінгуея "Старий та море". Цей старий рибалка на ім"я Сантяго  був настільки загартований морем, що до самої старості виходив на змагання з ним. Він міг загинути у боротьбі з морем, море могло знищити його багато разів, але він завжди виходив переможцем. Навіть тоді, коли платив за це дорогу ціну.  Сантяго перемагав тому, що ніколи не здавався на милість сил природи, він був упертим та упевненим у свої силах. Він звик перемагати, чого б йому це не вартувало.

Цього разу він змагався в силі розуму та упертості з величезною спритною та витривалою рибиною. Він дуже хотів перемогти її. Коли він уже не витримував і геть вибивався з сил, то говорив собі, що втрачати надію - це безглуздо, безглуздо та навіть гріх. І вчився в рибини, як має поводитися розумна істота у злигоднях, коли голова паморочиться від втоми, а тіло відмовляється служити.

Потративши марно нелюдські зусилля, він повертається на берег без здобичі і зовсім знесилений, поранений. Але не переможений!

Кожен може відшукати у цій притчі ті істини, які для нього близькі. Я зрозумів головне: у природі переможець і переможений досягають такої гармонії, якої неможливо отримати, коли лише спостерігаєш за життям. У природі перемагає той, хто гідний цієї перемоги. І допомогти  у цьому може лише сила волі, рішучість, мужність.