Ответ:

Синя безодня. Океан. Такий незвіданий і таємничий... Скільки таємниць потонули у холодних хвилях і лишаться недоступними для нас навіки?

Мільйони, міліарди кілометрів водного простору займають понад 70 відсотків всієї Земної кулі і лише 6 відсотків досліджено. Ця таємничість так захоплює і страхає... Блакитний, лазурний, глибокий синій, кришталево чистий (ледь блакитний) - безмежна кількість відтінків синього. Кожен океан особливий, кожен має Свій особливий незрівнянний колір. Пливеш у човні, на тебе летять солоні бризки. Ти бачиш горизонт, а що ж за ним? Океан не закінчився. Він безмежний. Тут посвітило сонечко, що ж за краса! Рясні промені сонця занурюються у воду. І зникають. Кожна хвилька відблискує промені, наче Океанський Володар подумав, мов просто синій колір надто нудний і нікого не вабить. Чую звуки. Кигикає птаха. То чайка літає десь близенько. Цікаво, як тут живеться?

Як це жити в окремому світі, безмежному, однаково хижому і спокійному? Скільки чудернацьких звірів живе там, в безодні, і просто існує, кожного разу борячись і боячись за своє життя? Чи вони милуються морською красою?

Виринаю із задуми. Океан бушує, хвилі плещуться, борються одна з одною. Небо спохмурніло, покрапує дощ. А в повітрі витає запах солі. Вдихаю і насолоджуюсь. Хвилі змагаються, вже майже п'ятиметрові чудовиська спостерігають за моїм нажаханим обличчям. Плюх. Бах. Бризь. Здійнялася піна, розлетілася краплями і розчинилась у воді. Небо раз за разом світиться, блискавка безжалісно його розтинає. Тепер змагаються океан і небо. Вони в люті. Я все ще стою і відчуваю себе маленькою рибкою, котра опинилася серед акул. Чи буде милосердним Океан...