1) У чому притаскали Щуку до суду - у шаплиці

2) Хто був суддями - два Осли, одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа

3) За стряпчого,  як завсігди годиться, була приставлена Лисиця

4) Що слала Щука Лисиці вночі: то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких або линів гарненьких...

5) Що рішили судді: Щуку на вербі повісити звеліли

6) Що запропонувала Лисиця:

Розбійницю таку не так судить годиться:

Щоб більше жаху їй завдать

І щоб усяк боявся так робити, —

У річці вражу Щуку утопити!

7) Ваші враження від твору

Твір доволі актуальний і сьогодні, хоча написаний Леонідом Глібовим ще у 1858 році.

Незважаючи на уроки історії, й сьогодні серед суддів багато недалеких людей, не здатних приймати рішення, керуючись законами країни та здоровим глуздом. Часто вони, як і Лисичка, отримують хабарі за прийняття саме тих рішень, які потрібні сучасним щукам. Щуки ж в нас час ще сміливіші. Їм здається, що купити вони можуть усіх і все.

Хотілося б, щоб наш Президент та його команда прислухалися до байки Глібова, зрозуміли її та "пересіяли" сучасних суддів, адвокатів,- щоб кожна щука отримала те, на що заслужила.