Земна кора суцільна. Вона розбита на блоки. Схоже на тріснуту, але не опале зі звареного круто яйця шкаралупу. До речі, блоки називаються плитами літосфери. Вони повільно ковзають по металізованої рідкій магмі – сходяться і розходяться, стикаються і наїжджають один на інший.

З огляду на те, що літосферні плити досить важкі – 5-80 км товщі гірських порід, вони здійснюють тиск на рідку магму. Тому при першій нагоді – з’явилося зазорі між двома блоками, вона швиденько виповзає (видавлюється) на поверхню у вигляді тих самих – чарівної краси «вогненних річок».