Ответ:В кількох поезіях автор розповідає про випадки поодиноких виступів кріпаків проти своїх панів. Доведені до відчаю нелюдськими знущаннями поміщиків, селяни знищують своїх кривдників. Герой поеми «Варнак» мстить не тільки за себе, а й за усіх знедолених.

У період заслання Шевченко написав багато віршів-роздумів про становище народу, про свою долю, відобразив муки неволі і переборення тих тяжких мук. Далеко від України, він думкою лине у рідну сторону, сумує, тужить. Пригнічує поета його безправне становище:

Горе нам!

Невольникам і сиротам,

В степу безкраїм за Уралом!

Виникають думки, що можна не дочекатися звільнення, померти на чужині. Та Шевченко не був би Шевченком, якби підкорився таким настроям. Він бореться з самим собою, зі своїми слабкостями. Духовний опір тяжким обставинам життя, мужнє утвердження своєї нескореності знаходимо у вірші «Лічу в неволі дні і ночі»:

Жить не хочеться на світі,

А сам мусиш жити.

Прислужники самодержавства не могли задушити могутній талант поета, вбити його високий дух. Як співець усіх пригноблених і знедолених, Шевченко і в неволі бореться силою свого слова:

Що ж діяти? На те й лихо,

Щоб з тим лихом битись.

Заслання й солдатчина підірвали Шевченкове здоров’я, набагато скоротили його життя, та не могли заставити звернути з обраного шляху, зрадити своїм поглядам. Ніщо не було вбите десятилітньою солдатською каторгою: ні переконаність поета, ні воля до боротьби за національне і соціальне визволення України, ні ненависть, ні любов. Щойно звільнившись із заслання, Шевченко пише вірш «Доля», в якому звучать слова, сповнені високої гідності

Объяснение: