“…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу”
«От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!
Answers & Comments
Ответ:
Максим:
«..перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»;
«..його хороше, сонцем обпалене i здоровим рум'янцем осяяне, одверте, щире лице»
Мирослава:
“…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу”
«От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!