які українські вчені внесли значний внесок у розвиток хімічної науки.
Answers & Comments
krivuliadan
Фрідріх Рохлєдер (1819-1874) – докт. медицини, перший проф. хімії у Технічній академії, відомий австрійський вчений, один із засновників фітохімії і структурної хімії. Народився в сім’ї аптекаря у Відні. З 1836 р. студіював медицину у Віденському університеті, де і залишився працювати після завершення навчання. Тут уже в 23-річному віці отримав докторський ступінь. Пізніше стажувався у Юстуса фон Лібіха в Ґессені, розвиваючи його ідеї застосування хімії у фізіології та сільському господарстві, захоплювався біологією. У 1845 р. Ф. Рохлєдер на запрошення намісника Галичини графа Ф. Стадіона очолив кафедру хімії у Львові. Тут облаштував хімічну лабораторію, зібрав колекцію мінералів. Викладав загальну хімію і застосування хімії у тих галузях хімічної промисловості, які були розвинуті у Галичині.
Досліджував властивості рослинних речовин, опублікував статтю “Питання фітохімії (Beiträge zur Phytochemie)” у Відні в 1847 р., а наступного року у віці 29 років став членом Віденської академії наук.
Олександр Бродський - фізико-хімік. Автор понад 300 наукових праць з хімічної термодинаміки, електрохімії розчинів і хімії ізотопів. Досліджував механізми перебігу хімічних реакцій. Під його керівництвом уперше створена установка з одержання важкої води, концентратів важкого кисню та важкого азоту.
Зелінський Микола - хімік-органік, видатний вчений. Винайшов перший у світі противогаз. Провів низку досліджень із встановлення органічного походження нафти, досліджував хімічний склад продуктів її переробки, синтезував низку органічних сполук, у тому числі бензен з ацетилену.
Олександр Кірсанов - учений-хімік, доктор хімічних наук. Відкрив явища фосфазореакції та реакції прямого амідування карбонових кислот, розробив прості методи одержання фосфор йодидів, на основі яких створив ефективні екстрагенти й сорбенти в гідрометалургії важких металів, синтезував чимало фосфорорганічних інсектицидів та лікарських препаратів.
Володимир Вернадський - науковець,засновник геохімії, біогеохімії.Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значенню радіоактивних елементів в її еволюції.
Олександр Палладін - український радянський біохімік. Наукові праці присвячені біохімії нервової системи і м'язової діяльності, біохімії вітамінів і живлення. Показав, що одним з попередників кератину є аргінін (1916). Вивчив особливості обміну в м'язах при роботі, відпочинку і тренуванні, що стало основою теорії фізичної культури. Довів, що утворення креатину відбувається головним чином у м'язах, а не в печінці.
Горбачевський Іван - український учений-хімік і біохімік. Відкриття Івана Горбачевського дозволило встановити джерела і шляхи утворення сечової кислоти в живому організмі, виявляючи її складники. Згодом це дозволить зробити дійовий метод діагностування захворювань. Праці І. Горбачевського присвячені також гігієні, епідеміології та судовій медицині. Великі заслуги його в опрацюванні української хімічної та медичної термінології. Він видав українською та чеською мовами підручники з хімії.
Абашев Дмитро - відомий український і російській хімік та агроном.Досліджував теплові явища, розчинення рідини в рідині і на прикладі 110 пар рідин довів, що розчини є «молекулярною сполукою із несталими пропорціями складових частин» та ефекти зміни розчинності рідин від температури. Розробив новий метод визначення теплоємності рідин. Його висновки отримали блискуче підтвердження в роботах Д. І. Менделєєва. Широко закликав до застосування хімічних знань у землеробстві.
Ізмайлов Микола - видатний український фізико-хімік. Основні наукові дослідження належать до електрохімії розчинів: вивчав кислотно-основні взаємодії в неводних розчинах, розвинув теорію кислотно-основних реакцій Брьонстеда та теорію дії скляного електрода, розробив кількісну теорію дисоціації електролітів у розчинах. Відкрив метод тонкошарової хроматографії та розробив нові фізико-хімічні методи аналізу неводних розчинів.
Кіпріанов Андрій - відомий український хімік-органік. Основна наукова діяльність присвячена теоретичній органічній хімії. Він одним із перших застосував поняття про електронну будову молекул ненасичених органічних сполук для виявлення залежності між будовою органічних молекул і їхніми властивостями. Сформулював теорію кольоровості органічних речовин. Під його керівництвом було засновано наукову школу українських хіміків-органіків, що працювали в галузі хімії барвників.
Кучер Роман - видатний український і радянський фізико-хімік. Основні наукові праці присвячені кінетиці реакцій полімеризації та окиснення органічних сполук, стабілізації та переробці твердого палива. За дослідження високореактивних частинок у складних ланцюгових хімічних процесах був удостоєний Державної премії України за 1993 рік (посмертно).
Марковніков Володимир - відомий російській і український хімік-органік. Основні дослідження присвячені теоретичній органічній хімії, органічному синтезу й нафтохімії. Вивчав склад нафти й заклав основи нової науки — нафтохімії. Розробив багато нових експериментальних методів аналізу й синтезу органічних сполук. Уперше синтезував ряд органічних речовин. Відкрив новий клас органічних сполук — нафтени. Установив особливість органічних сполук із подвійним і потрійним зв’язком. Ряд його досліджень є основою вчення про взаємовплив атомів у молекулах, що стало однією з основ теорії хімічної будови Бутлерова. Сформулював правило щодо напрямку хімічних реакцій заміщення, відщеплення й приєднання за подвійним зв’язком та ізомеризації сполук залежно від їхньої хімічної будови (правило Марковнікова).
Answers & Comments
Досліджував властивості рослинних речовин, опублікував статтю “Питання фітохімії (Beiträge zur Phytochemie)” у Відні в 1847 р., а наступного року у віці 29 років став членом Віденської академії наук.
Есле все подходит Поставь лайк=)
Verified answer
Відповідь:
Олександр Бродський - фізико-хімік. Автор понад 300 наукових праць з хімічної термодинаміки, електрохімії розчинів і хімії ізотопів. Досліджував механізми перебігу хімічних реакцій. Під його керівництвом уперше створена установка з одержання важкої води, концентратів важкого кисню та важкого азоту.
Зелінський Микола - хімік-органік, видатний вчений. Винайшов перший у світі противогаз. Провів низку досліджень із встановлення органічного походження нафти, досліджував хімічний склад продуктів її переробки, синтезував низку органічних сполук, у тому числі бензен з ацетилену.
Олександр Кірсанов - учений-хімік, доктор хімічних наук. Відкрив явища фосфазореакції та реакції прямого амідування карбонових кислот, розробив прості методи одержання фосфор йодидів, на основі яких створив ефективні екстрагенти й сорбенти в гідрометалургії важких металів, синтезував чимало фосфорорганічних інсектицидів та лікарських препаратів.
Володимир Вернадський - науковець,засновник геохімії, біогеохімії.Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значенню радіоактивних елементів в її еволюції.
Олександр Палладін - український радянський біохімік. Наукові праці присвячені біохімії нервової системи і м'язової діяльності, біохімії вітамінів і живлення. Показав, що одним з попередників кератину є аргінін (1916). Вивчив особливості обміну в м'язах при роботі, відпочинку і тренуванні, що стало основою теорії фізичної культури. Довів, що утворення креатину відбувається головним чином у м'язах, а не в печінці.
Горбачевський Іван - український учений-хімік і біохімік. Відкриття Івана Горбачевського дозволило встановити джерела і шляхи утворення сечової кислоти в живому організмі, виявляючи її складники. Згодом це дозволить зробити дійовий метод діагностування захворювань. Праці І. Горбачевського присвячені також гігієні, епідеміології та судовій медицині. Великі заслуги його в опрацюванні української хімічної та медичної термінології. Він видав українською та чеською мовами підручники з хімії.
Абашев Дмитро - відомий український і російській хімік та агроном.Досліджував теплові явища, розчинення рідини в рідині і на прикладі 110 пар рідин довів, що розчини є «молекулярною сполукою із несталими пропорціями складових частин» та ефекти зміни розчинності рідин від температури. Розробив новий метод визначення теплоємності рідин. Його висновки отримали блискуче підтвердження в роботах Д. І. Менделєєва. Широко закликав до застосування хімічних знань у землеробстві.
Ізмайлов Микола - видатний український фізико-хімік. Основні наукові дослідження належать до електрохімії розчинів: вивчав кислотно-основні взаємодії в неводних розчинах, розвинув теорію кислотно-основних реакцій Брьонстеда та теорію дії скляного електрода, розробив кількісну теорію дисоціації електролітів у розчинах. Відкрив метод тонкошарової хроматографії та розробив нові фізико-хімічні методи аналізу неводних розчинів.
Кіпріанов Андрій - відомий український хімік-органік. Основна наукова діяльність присвячена теоретичній органічній хімії. Він одним із перших застосував поняття про електронну будову молекул ненасичених органічних сполук для виявлення залежності між будовою органічних молекул і їхніми властивостями. Сформулював теорію кольоровості органічних речовин. Під його керівництвом було засновано наукову школу українських хіміків-органіків, що працювали в галузі хімії барвників.
Кучер Роман - видатний український і радянський фізико-хімік. Основні наукові праці присвячені кінетиці реакцій полімеризації та окиснення органічних сполук, стабілізації та переробці твердого палива. За дослідження високореактивних частинок у складних ланцюгових хімічних процесах був удостоєний Державної премії України за 1993 рік (посмертно).
Марковніков Володимир - відомий російській і український хімік-органік. Основні дослідження присвячені теоретичній органічній хімії, органічному синтезу й нафтохімії. Вивчав склад нафти й заклав основи нової науки — нафтохімії. Розробив багато нових експериментальних методів аналізу й синтезу органічних сполук. Уперше синтезував ряд органічних речовин. Відкрив новий клас органічних сполук — нафтени. Установив особливість органічних сполук із подвійним і потрійним зв’язком. Ряд його досліджень є основою вчення про взаємовплив атомів у молекулах, що стало однією з основ теорії хімічної будови Бутлерова. Сформулював правило щодо напрямку хімічних реакцій заміщення, відщеплення й приєднання за подвійним зв’язком та ізомеризації сполук залежно від їхньої хімічної будови (правило Марковнікова).
Пояснення: