Іноді Мазепа вдавався до використання сили, в тих випадках, коли потрібно було зупинити взаємини Січі з Річчю Посполитою, чи зупинити переходи українців через територію Запорожжя на Правобережжя. Наприклад, у 1688р. протести Січі викликало те, що за розпорядженням гетьмана було перейнято посланців від правобережного гетьмана Андрія Могили. Тоді запорожці знову висловлювалися в тому дусі, що мають право зовнішніх зносин з закордонними монархами.
І треба відзначити, що гетьман був прибічником існування на запорозькій території таких осередків.
За гетьманування Мазепи чітко виконувалося правило, що він є посередником у взаєминах Січі з Москвою. Всі запорозькі листи, як і листи з Москви, йшли через гетьмана. Більше того, часто саме він приймав рішення чи відправляти ті чи інші документи, навіть такі важливі, як царські грамоти на Січ, чи затримати їх до слушного часу. Росіяни віддавали на його розсуд ці питання, цілком обґрунтовано вважаючи, що він значно краще зможе розібратися в місцевих справах. І гетьман щоразу доводив свою компетентність і вправність. Приміром, великим успіхом виглядала у Москві швидка ліквідація загроз, які ніс із собою виступ Петра Іваненка, особливо в 1692р., коли допускалася можливість підтримки Запорозькою Січчю разом з Кримським ханством цієї акції. Виключно через Батурин їхали до Москви запорозькі делегації з клопотаннями про надання річного царського жалування, чи зі взятими полоненими. Так само лише після відвідин гетьмана їхали на Січ царські посланці. Зрозуміло, що Мазепа не був єдиним джерелом інформації про стан справи на Запорожжі. Про це доповідали й ближчі до Низового Війська російські воєводи. Отже Москву влаштовував заведений порядок і вона, в цілому, була задоволена тим, як Мазепа вирішує
Answers & Comments
Відповідь:
Іноді Мазепа вдавався до використання сили, в тих випадках, коли потрібно було зупинити взаємини Січі з Річчю Посполитою, чи зупинити переходи українців через територію Запорожжя на Правобережжя. Наприклад, у 1688р. протести Січі викликало те, що за розпорядженням гетьмана було перейнято посланців від правобережного гетьмана Андрія Могили. Тоді запорожці знову висловлювалися в тому дусі, що мають право зовнішніх зносин з закордонними монархами.
І треба відзначити, що гетьман був прибічником існування на запорозькій території таких осередків.
За гетьманування Мазепи чітко виконувалося правило, що він є посередником у взаєминах Січі з Москвою. Всі запорозькі листи, як і листи з Москви, йшли через гетьмана. Більше того, часто саме він приймав рішення чи відправляти ті чи інші документи, навіть такі важливі, як царські грамоти на Січ, чи затримати їх до слушного часу. Росіяни віддавали на його розсуд ці питання, цілком обґрунтовано вважаючи, що він значно краще зможе розібратися в місцевих справах. І гетьман щоразу доводив свою компетентність і вправність. Приміром, великим успіхом виглядала у Москві швидка ліквідація загроз, які ніс із собою виступ Петра Іваненка, особливо в 1692р., коли допускалася можливість підтримки Запорозькою Січчю разом з Кримським ханством цієї акції. Виключно через Батурин їхали до Москви запорозькі делегації з клопотаннями про надання річного царського жалування, чи зі взятими полоненими. Так само лише після відвідин гетьмана їхали на Січ царські посланці. Зрозуміло, що Мазепа не був єдиним джерелом інформації про стан справи на Запорожжі. Про це доповідали й ближчі до Низового Війська російські воєводи. Отже Москву влаштовував заведений порядок і вона, в цілому, була задоволена тим, як Мазепа вирішує
Пояснення: